Останній письменник полностью

співпраця стала успішною, хоча близькості між ними більше не було.

Лише я змінив цей стан речей. Коли я зателефонував Клавдії Пєхоті з проханням про зустріч,

у неї знову відкрилися старі рани. Пєхота сподівалася, що час зцілив біль страшної смерті подруги.

Вона погодилася поговорити зі мною, щоб переконатися в цьому. Вона думала, чи не стала вже

байдужою після всіх цих років. Але виявилося, що це не так. Коли я почав обговорювати подробиці

того жахливого злочину, Клавдія дуже розлютилася. Свій гнів і неприязнь до Доманського вона

вилила, публічно давши йому ляпаса. Про це вона розповіла під час негайно скликаної супервізії, де

пояснила свій напад на колишнього коханця.

Вона не могла довести своїх слів, бо Йонаш стер розмову зі мною з пам’яті її смартайів. Так,

вона запам'ятала моє ім'я, але це не допомогло. В інтернеті не було жодної згадки про мене і

жодного фото – лише те, що з коропом, яке вважалося жартом.

З уваги на вагітність Клавдії, колеги з центру колективно вирішили зам’яти цю справу. За

таке рішення голосував і Доманський.

Моя доповідь, звичайно, залишає багато запитань без відповіді. Звідки взялися коптські

написи Нкубе? Звідки цей злочинець знав давню писемність? І чи знав він їх насправді, чи хтось інший

підсовував йому ці написи? Чи справді Нкубе був послідовником таємничої релігії? Член якоїсь секти?

А хто цей володар безпташиної безодні?

Усі ці таємниці вбивця забрав із собою в могилу. Залишаються тільки питання. На кожне з

них я знайду відповідь, навіть якщо мені доведеться спуститися в ту прірву.

Розділ 10

Марний вчитель

Грудень 2077 року

Того дня думки у Скриптора були гарними. Він встав рано, прийняв довгий душ, старанно поголився, одягнувся елегантно, навіть святково – у темно-синій костюм із коміром-стійкою. Навколо шиї пов’язав зелено-синій шовковий шарф. У нього був останній урок логотехніки перед зимовими канікулами, і він хотів представитися на ньому особливо урочисто.

Своїм вбранням він бажав висловити повагу своїм учням. Це також мало бути зручним приводом для виголошення відповідної промови, план якої він почав накидати одразу після сніданку.

Теза, яку він хотів представити хлопцям, була така: перш ніж справжній чоловік почне наводити лад у світі, він повинен навести лад у своїх думках, і ніщо не бентежить їх так, як бруд, хаос і неохайність. Тому перед тим, як писати, ви повинні навести порядок у своєму оточенні, включно зі своїм одягом і – за допомогою спеціальних технік медитації – у своєму розумі. Він також хотів трохи більше поговорити про ці техніки під час уроку.

Пишучи план, він постійно відривав свій погляд від екрану на стіні, де відображалися його чіткі думки та вказівки, і оглядався по своїй захаращеній квартирі. Дивлячись на численні сірі хмари пилу, що літали по кутах, і на меблі, ще покриті товстою ремонтною плівкою, він відчув, що, викладаючи свої думки учням, впадає в суперечність.

Це почуття стало настільки непереборним, що йому довелося якось його раціоналізувати. Він швидко пояснив собі, що безлад залишає позаду, а до навчального закладу, до якого вибереться, принесе лише кришталевий порядок свого розуму й охайність зовнішнього вигляду.

Написавши все, що збирався написати, він задоволено зробив кілька ковтків доброї альпійської кави з кущів, вирощених на сонячних схилах швейцарської землі Граубюнден. Густа чорна рідина з жовтуватою піною надавала йому енергії та ще більше підвищувала гарний настрій.