— Ось вам ім’я та прізвище нашого службовця з консульства, він зустріне вас в аеропорту. Він знає, куди їхати, але про всяк випадок я ще вказала адресу поліцейського відділення та прізвище місцевого поліцейського, який займається розслідуванням.
Мет поглянув на аркуш, склав його і поклав до нагрудної кишені, де лежав паспорт.
— Сподіваюся, ідеться лише про формальності, — промовила Келлер. — Підпишете потрібні папери, і вони віддадуть тіла, тобто дозволять вивезти вашу сім’ю. Консульство допоможе оформити документи для перевезення.
Мет кивнув.
Келлер вручила йому складений удвічі номер «Таймсу». Мет поглянув на першу сторінку. Від побаченого фото різонуло в серці. То було селфі усієї родини на тлі Канкунського аеропорту. Вони разом кривлялися перед об’єктивом. От чорт, звідки у «Таймсу» цей знімок? Він збагнув, що мама, напевно, опублікувала його на Фейсбуку, де так старанно вдавала, що в її сім’ї все добре, усім велика подяка. А під фотографією — підпис:
ЕВАН ПАЙН (51), ОЛІВІЯ ПАЙН (51), МАРҐАРЕТ ПАЙН (17), ТОМАС ПАЙН (6).
Ще нижче, під селфі, — окремі фото Мета й Дені. Метове — теж взяте з Фейсбука, ще з минулого літа. А знімок Дені — той самий, з дня арешту.
— Я не хочу цього читати.
— А я і не прошу вас цього робити, — відповіла Келлер. — Але схоже на те, що мексиканські колеги не відзначаються особливою кмітливістю та підготовкою. А тому, якщо вони запитають вас про якісь докази вашої належності до родини, оці фото зможуть стати в пригоді. Це також може нагадати їм, що світ уважно спостерігає за тим, як вони займаються справою.
Спотворений динаміками голос щось промугикав. Важко було зрозуміти, що саме, але мандрівники заворушилися і стали в чергу на посадку.
— Добре, — промовив він. — Мені пора.
— Мабуть, оце вам не буде зайвим. — Келлер вручила йому його власні гаманець і мобільний.
— Дякую.
— Ви не уявляєте, скільки було мороки. Вибивайло незаконно перепродує забуті мобільні. А в гаманці грошей немає.
Їх там ніколи й не водилося.
Мет поглянув на потрісканий від численних падінь екран айфона. Батарея виявилася повністю зарядженою — дякувати Келлер, без сумніву. На заставці була фотографія Джейн, яку вона сама виставила. На знімку вигляд вона мала особливо величавий.
— Ви знайшли в ньому щось корисне?
— Ми не перевіряли. Нам потрібен був ваш пароль. І ваш дозвіл. — Келлер поглянула на нього. — Можна?
Мет торкнувся пальцем екрана, щоб розблокувати. Глибоко вдихнув, перш ніж узятися за перевірку повідомлень. Їх там виявилося сотні. Багато з незнайомих номерів, але десятки — від друзів. Нових повідомлень від батька не було. Одне — від мами про те, що вони вже у літаку і що вона його дуже любить. Вона завжди так робила, коли подорожувала літаком. Фаталістична пересторога на той випадок, якщо літак упаде.
І тут він побачив його. Непрочитане повідомлення від Меґі.
УДОМА В ПАЙНІВ — РОБОЧИЙ КАБІНЕТ
Дванадцятирічна МЕҐІ ПАЙН сидить за письмовим столом. Довкола купи папок і гори документів. На задньому плані встановлено саморобну робочу дошку для розслідування злочину, на яку червоними стрічками скотчу наклеєно вирізки з газет, кнопками причеплені численні фотографії та інші матеріали у вигляді постів. На Меґі — футболка із зображенням коня, на зубах — брекети.
МЕҐІ
Мій брат Мет любить кінофільми, він їх уже, мабуть, мільярд подивився. Якось моя найліпша подружка ночувала у мене, і ми з нею підглядали за ним, як то ми зазвичай робимо. І я подивилася уривок з одного фільму — не пам’ятаю, як він називався. І там одні юристи, їм вдалося виграти справу завдяки тому, що вони ретельно переглянули усі документи в канцелярії округу. І це наштовхнуло мене на думку.
Передній план на руки Меґі, що копирсається у ящику. Витягує стосик документів. Її обличчя просто сяє від гордості за свою знахідку.
МЕҐІ
Отже, коли ми поїхали до Небраски, щоб провідати дідуся, я пішла до офісу секретаря округу і сказала, що для шкільного проєкту мені треба виконати одне пошукове завдання — то була правда. Місіс Мелгуз дозволила мені покопирсатися у старих документах. І ось що я знайшла.
ЗНОВУ В СТУДІЇ
ЕВАН ПАЙН сидить на стільці, на чорному тлі.
ЕВАН
Меґі принесла мені записи кількох поліцейських опитувань. В одному згадувався якийсь підозрілий тип на вечірці — тій самій, де Шарлот востаннє бачили живою. В іншому — то був анонімний телефонний дзвінок — той, хто дзвонив, заявляв, що вбивство Шарлот дуже нагадує два інших убивства, вчинених у Канзасі. Після того як Дені посадили до в’язниці, кількох дівчат у Канзасі, Небрасці та Міссурі було вбито так само: їм розтрощили голови великим каменем.
ВСТАВКА — ГАЗЕТНИЙ ЗАГОЛОВОК
«Прорив у справі з Розтрощувачем: заарештовано пенсильванця за справами про звірячі вбивства».
ЕВАН
