У ту ніч, коли вбили Шарлот, Еван був у відрядженні. Лів зустрілася з Ноєм у готелі й заявила, що їхнім стосункам прийшов край. Вони проговорили до третьої ранку; більше говорив Ной, намагаючись переконати її залишити чоловіка, але вона стояла на своєму. Їхній роман — ілюзія, Ной почувався самотньо після смерті Вікі, а Лів почувалася самотньою у тенетах домашнього життя. Вона любила свою родину, кохала Евана.
Тієї ночі вона заснула вже під ранок, а коли прокинулася, його вже не було. Він поїхав розбиратися з вечіркою, що змінила її життя. Дорогою додому вона мчала на шаленій швидкості, щоб повернутися раніше, аніж Еван приїде з відрядження, а тому не відповідала на дзвінки з дому. Коли вона під’їхала до будинку, надвір вискочила Меґі й повідомила, що Дені забрала поліція.
Лів збиралася розповісти Евану про свій роман. Збиралася розповісти поліції усю правду, якщо її запитають. Але врешті вирішила, що тягар її зради більший, ніж Еван — ніж уся сім’я — зможе винести. Якось сталося, що поліція так ніколи й не запитала, де вона була тієї ночі. Та й навіщо? Вони мали те, що хотіли, як тільки Дені зайшов до поліцейського відділку без супроводу.
Вона так ніколи й не пробачила собі. А тому поклялася поставити хрест на стосунках з Ноєм Брауном. Поклялася ніколи більше з ним не розмовляти. Нізащо не залишатися з ним наодинці. Пообіцяла Господу: якщо він звільнить Дені, вона більше ніколи й нізащо…
І ось на тобі. Збирається вечеряти з ним сьогодні у тому самому італійському ресторані, куди вони ходили до його підвищення. Але чому б їй не піти? Її клятви не допомогли звільнити сина з в’язниці! І не повернули їй Еванове кохання.
Вона аж підскочила від несподіванки, коли задзвонив телефон і на екрані висвітилося ім’я її чоловіка.
— Привіт, — сказав Еван, — як там наше улюблене місто?
Його голос пролунав весело — значить, він у доброму гуморі. Останнім часом це траплялося так рідко.
— Ще та поїздочка! — відповіла Лів, оглядаючи приміщення кафе.
— Справді? Вибач, я не чув, як ти дзвонила. Я так зрозумів із твого повідомлення, що тобі вдалося владнати справу з батьком. Решта в порядку?
— Так. Я потім тобі все розповім, — сказала Лів, — ми в кафе-морозиві.
— Я мало сумую за Адейром, хіба що його розбитих доріг мені не вистачає, — пожартував Еван.
Лів промовчала. Їй було не до ностальгії.
— Справді все добре? — поцікавився Еван.
Вона вирішила, що краще сказати правду:
— Я бачила Ноя.
— Он як! — сухо промовив Еван.
Лів пояснила, що він допоміг їй владнати справу з доглядом за батьком.
— Люб’язно з його боку.
— Але це ще не все. Він скоро стане губернатором.
— Тобто як?
— Схоже, що Тернеру доведеться піти у відставку. Через якийсь брудний скандал з малолітками. Дивно, що ти нічого не чув. Про це повідомляють в усіх випусках новин.
— Від карми не сховаєшся, — сказав Еван. — Ти думаєш, Ной це зробить? Думаєш, він… — Еван не доказав, ніби боявся промовити слово «помилує».
— Не знаю. Він запросив мене сьогодні на вечерю, разом із сином, Сінді й Томмі, — заторохтіла вона швидко.
— Якщо хтось і зможе його переконати, — сказав Еван, — то тільки ти.
Вона не знала, що йому відповісти на це. Вирішила змінити тему:
— Меґі сказала, щоб я запитала тебе про Мексику.
— От мала хитрунка! Я розповім тобі усе завтра, коли повернешся. Дай-но мені поговорити з нашим хлопчиком.
— Звичайно, — Лів передала мобільний Томмі, — це татко.
Малий вхопив телефона і вигукнув:
— Алло!
Послухав, і на його личку з’явився захоплений вираз:
— Справді? На море? І знову літаком?
Лів збагнула, що Еван, напевно, замовив сімейний тур на весняні канікули, чого вони не могли собі дозволити. Хоча їй і кортіло відпочити. Вони так давно цього не робили! До того ж Меґі так старалася успішно завершити школу, вона заслужила.
— Чудово! І я тебе люблю. — Томмі передав мобільний матері.
— Про що ви говорили?
— Побачиш.
Лів хотіла було розпитати в нього, аж тут помітила, що якась середнього віку жінка з неприродно яскравим макіяжем і неакуратною зачіскою уважно дивиться на них.
— Нам пора йти, — сказала вона чоловікові. — А з Меґі все добре? У мене кілька пропущених дзвінків від неї.
— Так, усе добре. Вона допомагає мені в роботі над одним проєктом.
Знову проєкти. Їй так кортіло сказати чоловікові, щоб не напосідав на доньку, а просто відпочивав із нею. Дивився фільми. Водив кудись на вечерю. Та що завгодно, тільки б це не було «проєктом», пов’язаним зі справою Дені.
— Послухай, Лів, — промовив Еван несподівано серйозним тоном.
— Слухаю.
— Вибач мені.
— За що?
— За все.
Що за чортівня відбувається у них там, вдома?!
— У тебе все гаразд?
— Як ніколи, — відповів він.
***
Лів вийшла з кафе, тримаючи Томмі за руку; рука була слизькою і липкою від морозива, але вона не звертала уваги. Людям без дітей важко це зрозуміти. Їй рука малого не здавалася ні слизькою, ні липкою.
