…Яскраво-червоне сонце, повиснувши вогняною кулею над гірським гребенем на заході, залило місто кривавою барвою. Ні, сонце освітлювало не місто, а його руїни. Вона прикипіла очима до тої велетенської вогняної кулі так, наче хотіла вгризтися в неї. Можливо, це був краєвид із колишнього сну. Бо вона бачила і міські квартали, і річки, і небо, затягнуте чорними хмарами, крізь які пробивалося, скапуючи кривавим жаром, тільки сонце. Здавалось, весь простір потрапив у поле її зору, наче куля. Точніше, в круглому, як куля, сонці відбивалося й устелене хмарами небо, і засипаний уламками цегли та каміння цей світ. Серед загального спустошення де-не-де випиналися не знати як уцілілі залізобетонні будівлі, понівечені димарі, недогорілі телеграфні стовпи, дерева, і все це щирилося на неї ворожістю або соромливо ховалося. Хоча в цьому місті вона народилася, виросла, хоча з ним її пов'язували тисячі невидимих ниток любові, тепер воно лежало мертве, а велетенська вогняна куля над горою, сплющена внаслідок заломлення світла, випромінюючи через те ще більше світла, намагалась прикрити його потворність кривавою накидкою.
Вона дивилась на передсмертне сонце, що посилало своє проміння на місто, яке корчилося в агонії. Незабаром сонце зайде і ніч огорне руїни мороком. Кривава надвечірня накидка не ховала потворності цього світу, а скоріше підкреслювала її. Це місто потребувало вічної темряви, вічної ночі. І вона відчувала в цьому потребу. А проте часто згадувала той літній вечір, коли велетенський сплющений диск сонця от-от мав заховатися за горою. Цей спогад, виринаючи із самого дна свідомості, був такий яскравий, що здавався полум'ям у повній темряві. Невже вона бачила це уві сні? І тепер місто в промінні конаючого сонця врочиста спалахнуло - наче повторювалася найстрашніша, найболісніша мить у його існуванні. Завдяки сонцю вона побачила те страхіття, свідком якого насправді не могла бути. Бо якби вона побачила тоді те сонце, то її свідомість, у якій воскресало минуле, вже не існувала б.
Вона стежила зараз за сонцем очима, які бачили всі пекельні кола. Вона передчувала, що, як тільки сонце зайде за гори, щось станеться…
