— Красунчику, ти часто чергуєш на воротах? — мило спитав Морква, коли вони прогулювалися подвір’ям Гільдії блазнів.
— Ага! Приблизно весь час, — сказав Красунчик.
— І коли приходив той його друг… ну знаєш… із найманців?
— А, ви вже і про нього знаєте, — сказав Красунчик.
— Знаємо, — сказав Морква.
— Востаннє близько десяти днів тому, — сказав Красунчик. — Ось тут краще, сюди не сягає зона дії пирогів.
— Він забув ім’я Гуляки, але кімнату знав. Він не знав номера, але зайшов саме до нього, — продовжував Морква.
— Так, усе правильно. Здається, вам це розповів доктор Грим-Ас, — сказав Красунчик.
— Я говорив з доктором Грим-Асом, — підтвердив Морква.
Анґва відчула, що починає розуміти, як Морква ставить запитання. Він питав, насправді не запитуючи. Він просто говорив людям, що він думає чи підозрює, і вони одразу ж починали додавати деталі, просто підтримуючи розмову. І він насправді ніколи не брехав.
Красунчик відштовхнув двері і заметушився, намагаючись запалити свічку.
— Ось ми і прийшли, — сказав він. — Коли я не на чортових воротах, то відповідаю ще й за це.
— Боги, — пробубоніла Анґва собі під ніс. — Це жахливо.
— Це дуже цікаво, — сказав Морква.
— Це все історія, — сказав клоун Красунчик.
— Усі ці маленькі голови…
Вони тяглися у світлі свічок, полиця за полицею, з крихітними обличчями клоунів — здавалося, що плем’я мисливців на голови раптом розвинуло витончене почуття гумору та бажання зробити світ кращим.
— Яйця, — сказав Морква. — Звичайні курячі яйця. Що виходить: береш куряче яйце, робиш дірки з обох кінців, видуваєш жовток із білком, а потім клоун малює на шкаралупі грим, його офіційний грим, і жоден інший клоун не може використовувати цей стиль. Це дуже важливо. Знаєте, деякі родини використовують певні стилі гриму поколіннями. Обличчя для клоуна — дуже цінна річ. Правда, Красунчику?
Клоун здивовано поглянув на нього.
— Звідки ви все це знаєте?
— Прочитав у книзі.
Анґва взяла в руку древнє яйце. До нього було прикріплено ярлик, на якому був з десяток імен, усі закреслені, окрім останнього. Давніші чорнила вже давно втратили колір. Вона відклала його і несвідомо витерла руку об полу форми.
— А що буде, якщо клоун захоче використати обличчя іншого клоуна? — спитала вона.
— Та ні, це неможливо. Ми порівнюємо всі нові яйця з тими, що стоять на полицях, — сказав Красунчик. — Збіги не дозволені.
Вони йшли між полицями облич. Анґві здавалося, що вона чула шум мільйонів штанів, заповнених заварним кремом, і звуки тисячі пискливих носів, бачила мільйони посмішок на обличчях, які не посміхалися. Приблизно на півдорозі вони побачили альтанку, в якій стояли письмовий стіл і стілець, а також полиця, закладена старими книгами, і верстак, вкритий потрісканими горщиками з фарбою, обрізками фарбованого кінського волосу, блискітками та іншими атрибутами художника, який розписував яйця-обличчя. Морква узяв пучок фарбованого кінського волосу і задумливо покрутив його в руках.
— Але припустімо, — сказав він, — що клоун, я маю на увазі клоуна, що має власний стиль гриму… припустімо, він запозичить іще чийсь стиль, іншого клоуна?
— Перепрошую? — не зрозумів Красунчик.
— Припустімо, хтось використав грим іншого клоуна, — пояснила Анґва.
— Та таке часто-густо трапляється, — сказав Красунчик. — Ми завжди даємо лящиків одне одному.
— Лящиків? — перепитала Анґва.
— Грим, — переклав Морква. — Ні, Красунчику, здається, молодший констебль цікавиться: чи може клоун зробити себе схожим на іншого клоуна?
Чоло Красунчика зморщилося, наче він намагався знайти відповідь на потенційно неможливе питання.
— Як це?
— Красунчику, а де яйце Гуляки?
— Ось воно, на столі, — сказав Красунчик. — Можете оглянути, якщо бажаєте.
Він подав Моркві яйце з великим пухким червоним носом і в червоній перуці. Анґва побачила, як Морква підніс його до світла і дістав із кишені пару червоних пасом штучного волосся.
— Отже, — сказала вона, ще раз намагаючись достукатися до Красунчика, — хіба ти не можеш одного ранку прокинутися і зробити собі такий грим, в якому будеш схожий на
Він знову на неї глянув. Під сумним гримом було важко зрозуміти його справжній вираз обличчя, але, наскільки можна було сказати, реакція була такою, наче йому запропонували специфічний статевий акт з маленьким курчам.
— Та як же так? — здивувався він. — Тоді це буду вже не я.
— Але… теоретично… хтось може це зробити?
Бутоньєрка Красунчика приснула водою.
— Панно, мені неприємно слухати всі ці брудні розмови.
— Тобто ти стверджуєш, — зрозумів Морква, — що жоден клоун ніколи не накладе на себе грим іншого клоуна, так?
— Це просто огидно!
— Так, але, може, юний учень із необережності або цікавості…
— Ми порядні люди, зрозуміло?
