Бідний, бідний Фікус. Якщо Ката і спіхва-рить колись якусь машинку-іншу, першою на черзі точно буде ВМW - для родіни, для Фікуса. Бо він таки хороший чувачок, хоча його Расія-мать ніяка нам і не родіна.
– А БМВ, сорри, не попса галимая… БМВ - это… Это свет очей моих!
Так казав Фікус. Він мав ясно-сірі очі, дулю в кишені, мудру голову і мрію про МАШИНКУ.
Я люблю треки РІNК FLOYD 73-го року. За цілковитий жир і довжину. Цілих 7.04 можна слухати «Тіmе» із Dack Side of the Мооn. І ні за що не переживати - твої вуха, естетика і мізки в правильних руках. Геніальність, перевірена часом. Схоже на рекламний слоґан. А реклама - то найсаксовіший сакс зо всіх можливих. Простіть мене, акаунти, менеджери, копірайтери, бренд-менеджери та ін. робітники цієї ниви, але ви ПРОСТО ПСУЄТЕ СОБІ КАРМУ. Якщо вірите в свою роботу. Якщо ні, то ви - прості плугатарі, що з плугами йдуть. Країна в нас, як то довго нам тилдичили, аграрна, тож у цій системі цінностей вам честь і слава. Рукам вашим натрудженим і мізкам граним-переграним…
(От жалко пацанів).
Але це я просто так. Від злості на себе за написання дурнуватого гасла.
Дістаю з шухляди листівку, на якій зелене вугрювате лице з єхидним і дещо розгубленим виглядом плаває в нічному небі в якості світила. Листівка зветься DACK SIDE OF THE РUTIN. Підписую її для Майнеса. Хоча він - і ненавидить Пінк Флойд.
А ще я знаю, я точно відчуваю, що скоро в мене з'явиться ЄМОБ (Єдиний Матеріальний Об'єкт моїх Бажань). Не знаю, звідки, але з'явиться точно. От тільки ще варто визначитися з кольором…
Насправді, мати матеріальне бажання - бодай одне - це, як для мене, дуже круто. Бо зазвичай хочеться чогось такого… трансцендентного, чого мені в папір не запакують і скотчем не заклеять, а даремно. Про трансцендентні забаганки розповідати не прикольно - виходить літературщина. Або гасла, знову ж таки. Тому заткаюся і ні слова про себе. А ліпше про Катю (не плутати з Катою).
Катя називає себе «ліпша подружка підараса» і пише в ґей-журнал. Вона дуже симпатично вбирається і знає про моду все, чого ніколи не знатиму я. Катя пампушка. Вона схожа на німецьку ляльку з пахучою головою. Катя за ліпшого друга і справді має гея, котрого підступно кохав Аленів Розовий Фламінго.
– Ален каже, його той мальчік втік до якоїсь проститутки… - сьорбаючи чайок, протягую вальяжно я.
– Ката, Ката! - Катя робить мені знаки долонею перед носом. - Той хлопчик - мій ліпший друг.
– Хто - проститутка?
Відчуття попандосу до мене, як правило, приходить із запізненням.
Ми швиденько міняємо тему на блю курасао [94], котрим, як думала колись Катя, наповнюють прокладки у рекламі. Згодом мене вже пробачено і я, нарешті, чую заповітну Катрусину мрію:
– Професія, ти знаєш, є така… їх всього кілька людей на планеті. ПЕРЕВЕРТАЧ ПІНГВІНІВ.
– Хто?!
– Перевертач пінгвінів, - ствердно киває Катя. Вигляд у неї дуже серйозний і дуже добрий. - Знаєш, пінгвіни - дуже допитливі істоти. І вони повсякчас страждають через свою надмірну цікавість і довіру.
– ?
– От уяви собі: стоять пінґвінчики на снігу (вони, до речі, завжди стоять. А коні сплять стоячи. І ховають їх - уявляєш, який жах? - також стоячи! От просто риють таку дуже глибоку яму, щоби закопати коня ногами вниз…) Стоять пінгвіни на снігу. Ніби день як день у них, все, як завжди. А тут раптом злітає над ними літак. Ну, вони далі стоять, тільки голови за ним підіймають: ану-ану, куди ж він полетить? Задирають голови все вище й вище, аж поки літак не пролітає над ними і вони не поперетинаються й не попадають. А встати самі не можуть! Отак і лежать. І тоді приходить ПЕРЕВЕРТАЧ ПІНГВІНІВ - людина з такою спеціальною лопатою. Підгрібає їх і ставить на ніжки.
– Яка сумна і добра історія, - зітхаю я.
– Не така сумна, як про пінгвінячі яйця, - хитає головою Катя.
– Яйця… - знову зітхаю я.
– Ну, так. Знаєш, як вони їх висиджують? Несуть їх, а тоді відразу кладуть собі на лапку і сідають пузіком. Інколи по два місяці отак можуть сидіти і з місця не зрушити. А коли доводиться йти на полювання за рибою, вони і яйця беруть із собою. Пірнають разом з ними. А якщо ненароком яєчко загубиться, пінгвін знаходить подібний камінчик і висиджує його. Уявляєш, як жалісливо? - і Катя починає плакати.
– Я її втішаю і кажу, що обов'язково поїду з нею на Північний Полюс чи куди там робитися ПЕРЕВЕРТАЧЕМ ПІНГВІНІВ.
Майнесів китайський гороскоп на наступ-ний рік був просто безнадійним.
– Мені нічого було робити в Сінгапурі… От я й пішов у Чайна-Таун. Подивився, собі наголову…
– А що там? - питаю я з несподіваною тривогою. Майнес-атеїст-матеріаліст-гуманіст і гороскопи… М-да.
- Та якось безнадійно все. Suсks сосk [95], я би так сказав. Пога-а-ана карма. Робота буде турбулентною через якісь там події, не контрольовані мною, здоров'я ще гірше. Кохання зависло десь поміж позначкою «відстій» і позначкою «nоn-ехіstencе» [96], інвестування бабла - навіть не пробуй, виродок - прогориш, як стара газета.
– М-да. Не весело.
– Думаю, мені ліпше залишатися в ліжку
до кінця року…
