Андрій різко смикнув праву ногу, перекидаючи її через важіль передач і, вскочивши на водійське місце, повернув ключ. Розігрітий мотор відразу запустився, й, увімкнувши передачу, він втиснув педаль газу в підлогу. Загарчавши, «Жигуль» смикнувся з місця, перелетів через тротуарну бровку, машину занесло, але Андрієві вдалося вирівняти її. «Жигуль» понісся до виїзду з території. У скронях стукало. Андрій розумів, що відтепер почалося справжнє божевілля.
Вуличка, що вела до лікарні, була довгою та вузькою, щоправда, добре асфальтованою, без жодної ями. Двигун жахливо ревів, машина мчала між металевими огорожами садиб. Люди тиснулися до парканів і злякано озиралися. Несподівано трапився досить крутий поворот, і Андрій побачив крізь сітку огорож, що назустріч йому так само мчиться якась велика біла машина. Це була «швидка». Лікарняна машина так швидко з’явилася з-за повороту, що Андрій злякався, що зараз вріжеться в неї, — такою вузькою виглядала вуличка. Крутнув руля вправо, притискаючись до огорож, — і забагато. Заскреготало залізо. «Жигуль» зачепив правим переднім крилом та бампером металевий слупок огорожі, і Андрій відчув, що його машину на швидкості розвертає поперек дороги. Машина, що летіла вперед уже боком, вгатилася тепер лівим заднім крилом у «швидку», яку від удару також почало розвертати поперек.
Машину струсонуло, Андрій ударився головою і плечем об бокове скло. «Жигуль» перелетів через вулицю, його розкрутило і вгатило боком об протилежну огорожу. Від цих ударів Андрій повністю втратив орієнтацію і тепер ніяк не міг зрозуміти, чому «швидка», в яку він щойно влупився, стоїть перед ним, перегородивши вулицю. Нарешті до нього дійшло. Вимкнувши передачу, Андрій, мало що тямлячи, повернув ключ. Мотор завівся. А водій «швидкої», напевно, був у шоці, оскільки закляк за своїм склом, тупо спостерігаючи, як машина їхнього лікаря заводиться, розвертається, знову луснувшись задом у розбиту огорожу, і продовжує вперто рухатися в обраному ще до зіткнення напрямку.
Звук цей виявився просто божевільним. Напевно, зім’яте крило терло по колесу. Але машина поволі набирала швидкість. Андрій побачив знак перехрестя, а згодом і дорогу, на яку йому належало виїжджати. Куди далі? Куди? «Праворуч підеш — коня втратиш», — згадався йому напис на камені з казки, читаної ще в дитинстві.
Він усе-таки повернув праворуч. Так чомусь здавалося надійніше. Виїхати б із міста й кинути машину. Чимскоріше. А далі — як і планував до цього — полями до найближчого райцентру. Тільки б вибратися з міста! А що як вони оперативно організують перехоплення? Можливо, у тих двох ментів з лікарні є рація, або просто зателефонують до райвідділу… Ні! Кидати машину потрібно терміново! Але де? Просто тут? А самому куди подітися? Бігти далі цією вулицею? Хоча б якийсь провулочок трапився! Вулиця була прямою, і вздовж неї суцільною шеренгою стояли лише одноповерхові хати.
І все-таки провулок трапився. Андрій побачив знак, а далі вузеньку вуличку, що відходила від основної дороги ліворуч. Не скидаючи швидкості, він крутонув руля, повертаючи туди, і вже відкрив рота, щоб закричати, але не встиг. Просто на нього з того провулка вискочила крута чорна іномарка, підставляючи «Жигулю» під удар своє праве переднє крило.
Звук, що пролунав, виявився якимось знайомим, майже рідним: лише кілька хвилин тому авто, яким він керував, билося об іншу машину та металеву огорожу. Але цей удар виявився набагато сильнішим. Андрія врятувало тільки те, що він міцно тримався за кермо. Машину струсонуло так, що коліна вдарилися об передню панель, а голова дістала лобове скло.
Іномарка виглядала набагато масивнішою за «Жигуля», але вона їхала вгору, а Андрій — униз, тому й інерція його машини виявилася сильнішою. Іномарку якось боком відкинуло на чиюсь огорожу, а «Жигуль» відлетів назад, на дорогу, з якої щойно намагався звернути. Вантажівка, що їхала по ній цей час, не врізалася в нього лише дивом. Андрій мимоволі заплющив очі, а вантажівка, вильнувши неймовірним чином повз нього, скажено засигналила і просвистіла поруч.
Андрій озирнувся. Іномарка глибоко сиділа боком у чиїйсь огорожі. Переднє її крило, яке прийняло удар, виглядало вижмаканим, частини бампера та фари, можна сказати, взагалі не було, а навколо машини осідала пилюка.
