По всей видимости, размышляю я, готовясь к встрече с тобой, в кредит у будущего придется взять следующее.
Ну, как минимум, спокойствие и уверенность в себе.
***
І після того, як Ларс уважно ознайомився із цим листом, наступного дня, він сказав. Слухай, ти його читала, мабуть, сто разів, сторінка пожовтіла, чи ти сік вилила туди, я усе спланував, слухай мене.
Я зовсім нічого не знаю про її країну, яка, кажеш, це країна, мабуть, то є країна мрій. І я не хочу нічого вигадувати, ніколи так не роблю, не роблю того, про що нічого не знаю, окрім кіно.
Слухай, це поки що не позначено в сценарії. Один режисер прагне зробити фільм, він знає, що то буде фільм про незвичайну дівчину. Це буде фільм про унікальну дівчину, і він відчуває її присутність. Існують люди, що шукають, аби їх знайшли, існують такі, хто шукає все життя необхідний кадр, потрібне обличчя. І в моєму фільмі вони знайдуть одне одного. Це буде фільм про дівчину, чия мрія була сильніша за її відчай, а її відчай був бездонний. Мрія і відчай, щастя від того, що вона вміє мріяти, і відчай — від недосяжності, першопоглядної недосяжності — то є головні складники її життя.
Такі дівчиська рідко трапляються. Надто рідко. Адже навіть ти, Стефані, скажи, ти взагалі хоч знаєш, що таке — бажати всім єством? Замовкни, Ларсе, просто заткнися.
О'к, я продовжую. Отже, знайти таку дівчину дуже нелегко. Але цей режисер дуже наполегливий хлопець, справжній crazy. Кастинг займає силу-силенну часу: він шукає дівчину, яка зможе зіграти своє власне життя. Це триває не один місяць. Це триває не два місяці.
Звичайно, можна було піти прозорим шляхом: запросити на зйомки яку-небудь відому голлівудську красуню, попросити її не фарбуватися тижнів зо двоє і поводитися трохи незграбно. Можливо, Хіларі Суонк підійшла б ідеально, але ви мене, здається, трохи недозрозуміли, тобто ви не зрозуміли того режисера, який хотів зняти фільм, що нічого не вартий. Це був би фільм, бюджетом якого, імовірно, були б якісь сто тисяч доларів, коли ви розумієте, про що я. Це фільм про те, як ця дівчина, що нікому не відома і нікому не потрібна, просто ходить туди-сюди. Але завдяки цьому туди-сюди світять на небі зорі і сонце підіймається на сході.
Звичайно, можна було запросити Хіларі і сказати їй, знаєш, дорогенька, від тебе цього разу не вимагають нічого особливого: будь напруженою, стриманою і зосередженою. Уяви собі, що ти перманентно граєш у шахи, Бог любить і тебе, і твою суперницю, вас обох однаково, тому ти й гадки не маєш, хто виграє сьогодні, і так щодня. Уяви собі, що ти мало знаєш свого батька.
Але це буде зовсім не те, і хлоп, який працює в цьому втіленні режисером, надзвичайно чітко це розуміє. Спочатку він шукає її вулицями міста.
***
Да, я много читала о том, что Бог не дает человеку желаний без возможности их реализации. Иначе зачем это было бы Ему нужно.
Я рассказывала вам о своей самой большой шахматной победе? Кажется, нет. Мне было 12. Я вышла в финал своей страны в возрасте 1981 год и моложе. Соревнование проходило в прекрасном старинном городе. Меня сопровождала бабушка, которая пользовалась неизменно высокой популярностью и уважением.
Мы, как обычно, тянули жребий, на следующий день был первый тур. Мне очень не хотелось выступить неудачно. Я играла с неплохой девчонкой, она пыталась вывести меня из себя, жалкий трюк. Когда я чувствовала, что дела идут не так, как надо, я выходила из зала и молилась. Я читала 90 псалом, это было всего лишь первенство моей страны по шахматам в соответствующем возрасте, как и вся жизнь — это всего лишь первенство воплощения.
Я разделила 1–3 места с двумя девочками, одна из нас по рассчитанному коэффициенту заняла первое место. У меня и Т. Кл. было всего поровну. Мы обе проиграли только победительнице, а друг с другом сыграли вничью. Всех остальных опять-таки мы обе выиграли.
Нам назначили матч, который должен был проходить на спортивной базе вблизи столицы моей страны. Это была очень уютная база, была зима. Мы должны были играть 4 партии, чтобы выяснить, кто из нас поедет в Венгрию.
Первую партию я выиграла. Шахматистам, не знаю, как остальным спортсменам, не рекомендуются эмоции, слишком положительные в том числе. Поэтому на занесенной снегами спортивной базе мне ничего не оставалось (телевизор нежелателен, книги нежелательны), как все-таки найти какую-то книгу у своего тренера, это была написанная кем-то история жизни Паганини. Я запомнила то, что Паганини любил скрипку с детства, но отец заставлял его играть насильно, и мальчик играл назло. С трудом представляю себе, как кто-нибудь заставляет меня писать.
***
Він шукає її по кав'ярнях та барах, він бігає по забігайлівкам, він одержимий ідеєю знайти людину, яка носить у собі його таїну, його думки, його задум та його каннську гілку. Він ходить вулицями міста і боїться, що ця дівчина йде по протилежному боці вулиці у протилежний бік. Йому спадало на думку телефонувати за усіма номерами телефонного довідника.
