Джейн потягувала пиво за своїм кухонним столом і читала звіт бостонської поліції про ДТП, в якій Емі Антрім збила незнайдена машина. Цей звіт був набагато коротшим, ніж сторінки і сторінки документів, які зазвичай породжує справа про вбивство, і Джейн швидко засвоїла основне. Два місяці тому, приблизно о 20:38 в п’ятницю, свідок побачив, як Емі Антрім ступила на пішохідний перехід на Гантінґтон-авеню, одразу перед Північно-Східним університетом. Вона зробила лише крок чи два, коли її збив чорний седан, що рухався на захід. Свідок сказав, що автівка їхала з високою швидкістю, можливо, 80 км на годину. Після того, як він збив Емі, водій навіть не пригальмував, а помчав у напрямку Массачусетської естакади.
Днем пізніше чорну «мазду», що відповідала опису свідка і потрапила на відео чотирьох різних камер у тому районі, знайшли покинутою на околиці міста Вустер, за 70 км звідти. Пошкодження переднього бампера та залишки на ньому крові, що відповідала крові жертви, підтвердили, що Емі збила саме ця автівка. За два дні до наїзду зареєстрований власник «мазди» повідомив про викрадення. Викрадача не ідентифікували.
«І, ймовірно, ніколи не ідентифікують», — подумала Джейн. Вона відпила ще пива і відкинулася назад на стільці, знімаючи напругу з пліч. Сьогодні ввечері буда черга Гебріела купати Реджину, і, судячи зі щасливих вигуків та плюскоту з ванної, вони так чудово проводили за цим час, що Джейн відчувала спокусу закрити ноутбук і приєднатися до них. Або хоча б принести кілька додаткових рушників, щоб промокнути воду, перш ніж вона позаливає всю підлогу. Чи не марнувала вона час, переглядаючи дані про ДТП, що була, ймовірно, зовсім не пов’язана з убивством Софії Суарес? Можливо, на той пішохідний перехід у той конкретний момент Емі привело просто невезіння. Можливо, людина в сірому дощовику, що завела розмову з Емі на кладовищі, була лише ще однією непов’язаною випадковістю, яка не мала нічого спільного з убивством Софії Суарес.
Стільки відволікаючих деталей. Стільки способів втратити вбивцю з виду.
Купання скінчилось — вона почула, як з ванни стікає вода, і раптом чотирирічна Реджина увірвалася до кухні вся гола, з блискучою й рожевою від купання шкірою. Гебріел ішов одразу за нею, і, судячи з його промоклої сорочки, йому дісталося від Реджининого бризкання.
— Агов, дитинко. — Він засміявся, намагаючись загорнути їхню донечку в рушник. — Ходімо вкладатися. Матуся працює.
— Матуся
— Бо в неї важлива робота.
— Але не така важлива, як ти! — сказала Джейн, підхопила свою мокру дитинку і посадила її на коліна, де Реджина одразу почала звиватися, слизька як вугор, Гебріел подав їй рушник, і Джейн нарешті загорнула крихітку в маленький гарненький млинчик.
— Якісь просвіти? — спитав Гебріел, відкриваючи пиво для себе.
— Радше тупики. Які знову і знову закінчуються нічим.
Він притулився до кухонної стійки й відпив з пляшки.
— Що ж. Тоді це звичайний день.
— Здається, що все це має бути пов’язане зі справою, але я не бачу, як.
— Можливо, воно не пов’язане. Людям притаманно бачити схеми у випадкових подіях. Так само, як коли ми дивимося на поверхню Марса і розрізняємо окремі пагорби й долини, нам здається, що ми бачимо обличчя.
— Я просто
Він видав їй свою дратівливо безпристрасну усмішку. Як завжди він був містер спокійний та логічний спецагент, що вірить не в інтуїцію, а лише у факти. Який колись сказав їй, що коли коп покладається на інстинкти, це надто часто робить його сліпим до правди.
Коли Гебріел нарешті умовив Реджину піти спати, Джейн повернулася до звіту про ДТП, що ніяк не давала їй спокою. Що пов’язувало Емі, наїзд на неї та людину на кладовищі? Вона глянула на контактну інформацію відповідального офіцера і потягнулася по мобільний.
— Офіцер Паккард, — відповів він. Джейн почула на задньому плані гул розмов і жіночий голос, що вигукував:
— Детектив Ріццолі, щодо наїзду, який ви розслідували в березні. На Гантінґтон-авеню. Ім’я жертви — Емі Антрім.
— О, так. — Він жував з повним ротом. — Пам’ятаю такий.
— Водія ідентифікували?
— Та де там. Той гівнюк збив її і просто залишив бідну дівчину стікати кров’ю на вулиці. Вона була дуже погана. Я не був упевнений, що вона виживе.
— Ну, я бачила Емі лише вчора, і з нею все чудово. Вона ще ходить з ціпком, але це вже ненадовго.
— Радий чути, що вона одужала. Я чув, що в неї розрив селезінки, і її мама була просто в розпачі, бо дівчині знадобилось багато переливань, а в неї якась рідкісна крупа крові.
— Деталей тут, у вашому звіті, небагато.
— Це тому, що я зміг з нею поговорити лише за кілька днів після операції, і вона нічого не пам’ятала про ДТП. Навіть не пам’ятала, як ступила на пішохідний перехід. Лікар сказав, що це ретроградна амнезія.
— Про водія вона хоч щось згадала?
