— У гості до сина, — мовила, кивнувши, Тесс. — Відвідати щасливого татуся з його новеньким пласконосим «Літом». Наскільки я здогадуюсь, це саме вона сфотографувала синочка за його кермом.
То чому б їй і не порекомендувати було запрошеній письменниці свою улюблену дорогу?
— Можливо, вона не любить згадувати при чужих про ту фазу свого життя, коли мала прізвище Стжельке, — промовила Тесс. — Ту фазу, що відбувалась до того, як вона відкрила для себе коротку стрижку і зручне взуття.
Така ймовірність є, проте не варто забувати про розкидані на дорозі дошки з цвяхами. Це ж була пастка. Норвілл послала її по цій дорозі, а пастку було влаштовано заздалегідь. Вона попередила його по телефону? Подзвонила і повідомила:
— Зовсім неважко, — сказав Фрітці, спершу стрибнувши на картотечну шафку. А вже потім заходився вилизувати собі лапку.
— І якщо він бачив на фотографії якусь таку, котра йому подобалася... таку, доволі привабливу... я гадаю, він розумів, що мати підкаже їй зворотний шлях по...
Вона зупинилася.
— Ні, тут не зростається. Без якогось сигналу від мамуні звідки він міг знати, що я не поїду до себе додому, скажімо, в Бостон? Або не полечу додому в Нью-Йорк?
— Ти знайшла його через «Гугл», — нагадав Фрітці, — можливо, й він
Отак уже сплітається бодай пара ниточок.
Вона подумала, що існує єдиний спосіб, яким можна з’ясувати все напевне, і цей спосіб полягає в тім, щоб зробити до міс Норвілл несподіваний візит. Подивитися їй в очі, коли вона побачить Тесс. Якщо в них не буде нічого, окрім зацікавленого здивування Поверненням авторки «Вербового Гаю»... тільки до Рамони додому, а не в бібліотеку... то одна справа. Але якщо вона в них побачить також страх, наприклад, викликаний думкою
— Тоді зовсім інша справа. Правда ж, Фрітці?
Фрітці, не перестаючи вилизувати лапку, подивився на неї своїми лукавими зеленими очима. Така безневинна на вигляд ця лапка, але в ній ховаються пазурі. Тесс їх бачила, а подеколи й потерпала від них.
Тесс знову повернулася до комп’ютера, цього разу пошукати веб-сайт «Буквоїдів & Ласунів». Вона не мала сумнівів, що такий існує — в наш час кожен має власний сайт, є навіть засуджені, які відбувають довічні ув’язнення за вбивства, котрі мають свої сайти, — і вона його знайшла. На сайті «Буквоїдів & Ласунів» подавалися новини з життя членів товариства, книжкові огляди та неформальні звіти — не зовсім протокольні — про їхні засідання. Тесс вибрала цю сторінку і почала її прокручувати. Не забрало багато часу, щоб дізнатися, що одне з їх засідань відбувалося 10 червня в будинку Рамони Норвілл у Брустері. Тесс ніколи не бувала в цьому містечку, але знала, де воно знаходиться, бо, коли їхала трасою на вчорашній виступ, проїжджала зелений дороговказ, що спрямовував до нього. Брустер лежав усього за два чи три з’їзди південніше від Чикапі.
Потім вона зайшла на податковий ресурс Брустера і прокручувала його, поки не наштовхнулася на ім’я Рамони. Минулого року вона заплатила 913 доларів і шість центів податку на нерухомість; означена нерухомість містилася на Ажур-лейн №75.
— Ось я й знайшла тебе, милочко, — промурмотіла Тесс.
— Ти мусиш поміркувати, яким чином ти збираєшся з цим упоратися, — сказав Фрітці. — І як далеко ти бажаєш зайти.
— Якщо я на правильному шляху, — відповіла Тесс, — то, мабуть, достатньо далеко.
