Повна темрява. Без зірок полностью

Але, сидячи в своєму кабінеті, коли вже завантажився комп’ютер, перші п’ять хвилин вона просто тупилася на заставку-привітання «Яблука»[142] на моніторі, зачудована: невже вона дійсно думає про те, щоб розшукати і застрелити велетня, чи це якийсь різновид фантазування, до якого схильна вона й усі подібні їй вигадники історій заради прибутку. У даному випадку фантазування про помсту. Цього сорту фільми вона також не дивилась, хоча й знала про їх існування; неможливо уникнути вібрацій культури, що оточує тебе, якщо ти не переконаний аскет, а Тесс аскеткою не була. У фільмах про помсту чарівливо м’язисті парубки на кшталт Чарлза Бронсона чи Сильвестра Сталлоне[143] не звертаються до поліції, поганців вони карають самотужки. Правосуддя фронтиру. Здобув собі щастя, мерзотнику? Їй пригадувалося, що навіть Джоді Фостер[144], одна з найзнаменитіших випускниць Єйльського університету, знялася у фільмі цього жанру. Тесс не пам’ятала точно його назви. Може, «Відчайдушна жінка»? Ну, у всякому разі, якось схоже.

Її комп’ютер перемкнувся на скрінсейвер, показавши «слово дня». Сьогоднішнє слово виявилося — «баклан», що чисто випадково було ще й назвою птаха.

— Відправляючи ваш вантаж автотранспортною компанією «Баклан», ви почуваєтесь ніби в польоті, — промовила Тесс тим своїм глибоким, уявним голосом Тома.

Нарешті вона стукнула по клавіші і скрінсейвер зник. Вона увійшла в інтернет, але до жодного з пошукових сервісів звертатися не стала, у всякому разі поки що. Спершу вона зайшла на «Трубу»[145] і надрукувала РИЧАРД ВІДМАРК, сама не маючи зеленого поняття, навіщо це робить. Усвідомленого принаймні.

«Може, я хочу з’ясувати, чи дійсно цей парубок вартий фанатського поклоніння, — подумала вона. — Рамона ж точно в цьому впевнена».

На сайті було повно кліпів. Найвище в рейтингу стояла шестихвилинна компіляція із заголовком: «ВІН МЕРЗОТНИК, ВІН РЕАЛЬНО МЕРЗОТНИК». Це відео передивилося вже кілька сотень тисяч людей. Там були сцени з трьох фільмів, але та, що вразила Тесс, ішла першою. Чорно-білий фрагмент, на вигляд убога дешевка... але безумовно це був один з тих фільмів. Навіть його назва це стверджувала: «Поцілунок смерті»[146].

Тесс переглянула цілком усе відео, а потім знову двічі передивилася той фрагмент із «Поцілунку смерті». Відмарк грав злочинця, котрий, гигочучи, мучив стареньку леді в інвалідному візку. Вимагав від неї інформації: «Де твій синок-донощик?».

А коли старенька леді йому не виказала сина: «Ти знаєш, що я роблю з донощиками? Я стріляю їм у живіт, і тоді вони ще довго смикаються, мріючи, щоби все для них скоріше закінчилося».

А проте старенькій леді в живіт він не вистрелив. Він прив’язав її дротом від лампи до візка і зіштовхнув униз по сходах.

Тесс вийшла з «Труби», набрала в пошуковику «Бінг»[147] Ричард Відмарк і, зважаючи на потужне враження від того кліпу, знайшла саме те, на що й очікувала. Хоча він грав у численних фільмах, і чимдалі, то здебільшого позитивних героїв, найкраще його пам’ятали за роллю глузливого психопата Томмі Удо в «Поцілунку смерті».

— Велике діло, — пхикнула Тесс. — Подеколи сигара є просто сигарою[148].

— Це означає?.. — запитав у неї з підвіконня, де він грівся на сонечку, Фрітці.

— Це означає те, що Рамона найімовірніше могла закохатися в нього після того, як побачила його в ролі героїчного шерифа, або відважного командира лінкора, або ще когось подібного.

— Авжеж, могла, — погодився Фрітці, — бо якщо ти маєш рацію щодо її сексуальної орієнтації, вона навряд чи ідеалізувала б чоловіка, котрий мордує стареньких леді в інвалідних візках.

— Звичайно, це й справді так. Слушна думка, Фрітці.

Кіт подарував Тесс скептичний погляд і сказав:

— Але, можливо, ти щодо цього не маєш рації.

— Якщо навіть і так, — сказала Тесс, — ніхто не западає на мерзотників-психопатів.

Щойно ця сентенція зіскочила з її губ, як вона тут же зрозуміла, наскільки це тупе зауваження. Якби люди не западали на психопатів, ніхто б давно не створював фільмів про придурка в хокейній масці або про того смаленого з ножицями замість пальців[149]. Але шляхетний Фрітці утримався від того, щоб з неї насміятися.

— І не здумай, — попередила його Тесс. — Якщо маєш таку спокусу, краще згадай, хто постачає їжу до твоєї миски.

Вона набрала в «Гуглі» Рамона Норвілл і отримала результат із сорока чотирьох тисяч позицій, додала до запиту Чикапі й отримала легший набір — одна тисяча двісті статей (хоча більшість з них, як вона розуміла, виявляться випадковим відстоєм). Перша релевантна інформація була з тамтешнього тижневика «Віклі Рімайндер» і стосувалася вона самої Тесс: «БІБЛІОТЕКАРКА РАМОНА НОРВІЛЛ ОГОЛОШУЄ П’ЯТНИЦЮ ВЕРБОВОГО ГАЮ».