На підсінні в малій хатіСидить старий хусит,Вопівночі над талмудомБородою трусить.І, як рабин, зачитався,Читає, читає!..А з підсіння запорожецьВ вікно заглядає…Заглядає та гадає,Чим би поживитись;Але в жида всюди голо,Куди подивитись.Тілько сам він бородатий,Борода до пупа,Та книжок його поганихКругом ціла купа…Замишляє запорожецьЖида підголитиІ що раз, то голоснішеПочав говорити:«Хто-но тілько великуюБороду кохає,Той ніколи великогоРозуму не має!»Чує хусит бородатий,Перестав читати…А тут йому голоснішеХтось почав казати:«Хто-но тілько великуюБороду кохає,Той ніколи великогоРозуму не має!..»Подивився жид на себе,Бородою трусить:«Гирсти? Як то? То я дурень?Дурень старий хусит?»І до свічки бородою!..Спалив половину…Але знов він чує голосВ ту ж саму годину!..Знов борода над свічкоюЗапалахкотілаІ в минуті щезла з димомДо самого тіла!..Засміявся запорожець,Пішов собі спати…Але хусит сидить, бідний,Та й став розважати:«Правду воно говорило,Правду пак казало,Бо й я з своїм бородоюРозуму не мало!..Борода такого мати,Так його любити…І над свічком, над тим свічкомДо губа спалити!..Ах, веймир! Що Сура скаже?Що всі люди скажуть?..Ото дурень старий хусит!Ще й з руком покажуть…»<p><strong>АРШИН</strong></p>Іде Мошко через ліс,Аж вовк вибігає;Мошко скочив на пеньок,Аршин підіймає.І аршином навіснийДо вовка цілиться -Аж тут - трах! - із-за корчівБахнула рушниця.Бідний Мошко як стояв,Так і затрусивсяТа із пеньку сторчакаВ рів і покотився.От ті вовка потягли,Покинули жида…Але якось у ровіОдійшла огида.І зводиться стихача,Аршин підіймає,Оглядає здалекиТа й сам промовляє:«Вісім,- каже,- літ ходивЯ з тобою шити,А все-таки я не знав,Що ти був набитий».<p><strong>МАСЛО</strong></p>
