Читав рабин свої книгиДвадцять і сім років,Перечитав всіх талмудівІ усіх пророків…Читав двадцять і сім років,Ні з ким ані слова!..З ним не сміла говоритиЙ сама рабинова.І чи то він свою мовуЗа той час забувся,Чи з великої наукиЗ розуму схибнувся,А як вийшов уже на світЖидову учити,Він зачав уже на мигахЗ нею говорити!..Чудуються, дивуютьсяЖиди бородаті -І давай по цілім світіГонців розсилати!Ганяються гонці всюди,Мудрих зволікають;Та щось мови його й мудріНе дуже втинають.Але іде запорожецьТа й почав питати:«А що у вас, жиденята,Доброго чувати?..»Жиди й кажуть козакові:«Таке й таке діло!..»«Ет! Дурні ви, жиденята! -Козак каже сміло.-А скажіть-но,- каже,- томуВеличному пану,Що я із ним хоть і заразДо розмови стану!..»Пішли жиди до рабина,Разом повклякали,Доткнулися його капців,З страхом запитали,Чи звелить він козаковіМовити з собою…Рабин тільки подивився,Махнув бородою…І вернулись жиденятаКозака просити,Щоби козак із рабиномІшов говорити…Прийшов козак, поклонився,Рабина вітає…Але рабин встає з крісла,Палець наставляє…Наставляє - біс то знає,Чого рабин хоче!..Але козак йому сунувАж два перед очі!..Кивнув рабин головою,Махнув бородою;Показує йому вгоруПравою рукою!..«Він угору! Тра донизу!» -Козак розважаєІ нагнувся і рукоюВ землю утикає!..Махнув рабин головою,Подивився всюдиІ складає собі рукиНаохрест на груди!..Тогді козак приступився -Як заїде в пику!..Ціле місто зворухнулосьЗ галасу та крику!..Але рабин знов спокійноМахнув бородою!Поклонився козакові,Пішов з жидовою.Приступили жиденята,Рабина питали:«Що пан рабин з запорожцемРозмовляти мали?»І сів рабин коло школиТа й став говорити:«Я питався: хто б тебе мавТакий сотворити?..»А він мало так казати:«Що питати много?Той мене мав сотворити,Хто тебе самого!..»Я, герехт! Що правда, правда!Я ще був питати:Хто б то був, що мав над намиНебо збудувати?А воно пак так розумноМені відказало:«Той і небо, хто і землюСотворити мало!..»Я ще був йому казати,Що бог не гнівливий,А воно мені сказало,Що і справедливий!..»Підступили й наші люди,Козака питали:«А що то ви із рабиномРозмовляти мали?..»«А що ж, люди? Та жид жидом!Я лиш показався,А він пальцем вже до окаМені добирався…Та мене-то не схитрити,Знаю чого хоче,Та йому аж два козацькихСунув перед очі!..Видить рабин - не злякає!«Повішаю!» - каже.А я тебе, йому кажу,Закопаю, враже!А він каже: «Зв’яжу руки!»Чи чули огиду?..А я його за то в пику:«Брешеш, скурвий жиду!..»
