Їздив дідич за границю,Назад повертає -От гуменний на границіПана і вітає.Поклонився, привітався.«А що там, Іване?»А гуменний йому каже:«Та все гаразд, пане.Одно тілько…» - «А що тілько?»Дідич обізвався.«Та то, пане, що ваш ножикСкладаний зламався».«Ну! Зламався, так зламався,Що там споминати.Певне, хлопці мали гратисьТа й мали зламати?»«Таки правда, ясний пане!Хлопці ізламали,Лиш не грались, а сивогоКоня білували».«А з чого ж то сивий згинув?»«Пані хорували,За лікарством як погнали,То і підірвали».«То і пані хорувала?Ах, боже мій, боже!Що ж? Здорова моя пані?Говори, небоже».«Помоліться, пане, богу!День лиш хорували,А на другий од пожаруБогу й душу дали!»«Од пожару?.. Що такеє?..»«Просте, пане, діло:Як зайнявся тік у пана,То все погоріло!»«Пані вмерла, все згоріло…Будь здоров, Іване!..»«А ще ж панна ваша вдома,Поверніться, пане!»«Що ж там, голубе Іване?Як там бідна дочка?»«А нічого, уповилаХлопця, як линочка!»Спом’янув тут бідний дідичЧорта і чортицю,Плюнув з лиха, сів на бричку:«Рушай за границю!»<p><strong>ДОБРЕ ТОРГУВАЛОСЬ</strong></p>Чи в Києві, чи в Полтаві,Чи в самій столиціЗ мазницею мужик ходитьПомежи крамниці…У крамницях, куди глянеш,Сріблом-злотом сяє,Мужикові то й байдуже:Він дьогтю питає.У десятії крамниціДва купці сиділо…І в десяту мужик дверіВідхиляє сміло.Відхилив: «Добридень, люди!» -І й зачав питати,Чи нема у них принаймніДьогтю де продати.А купці переглянулись,Стихача сміються;«Здесь не деготь, - йому кажуть, -Дурні продаються!..»«Добре ж у вас торгувалось,Що все розійшлосяІ на продаж тілько два васВ склепу зосталося!..»<p><strong>ЛОШАК</strong></p>
