Став у церкві батько з сином.Церкву вже кінчали:Засклепили, побілили,Олтар прибивали.«Слава богу, - каже батько, -Спомоглися люди.Лиш не знати, як то вона -Чи голосна буде?Постій хіба, - каже, - сину,Перед образами,А я піду та для пробиСвисну за вратами…»Пішов свиснув разів кілька,Назад повертає.«А що, сину, голосная?» -Хлопчину питає.«Голосная!.. - хлопець каже, -Так і б’є луною!..»«Ану ж, - каже, - піди свисни,А тут я постою…»«Оце але! - каже хлопець. -Найшли що сказати!..А чи ж я то який дуреньУ церкві свистати!»<p><strong>ДЕ СПІЙНЯЛИ?</strong></p>«А чи знаєш ти, Романе,Батько під судом:Іспійняли неборакаНад чужим добром…»«Мого батька?.. Де спійняли?»Циганчук спитав.«Таки в нашії ж коморі -Бодню розбивав».«Та в коморі й горобцевіКрила одшибеш…Ні! Пусти-но батька в поле!Чи тогді піймеш?»<p><strong>НЕ ВЧОРАШНІЙ</strong></p>Везе в місто мужик сіноЯкось проти святаТа й годує в капелюсіМалі шпаченята…Але їде пан багатийДо костьолу, знати,Та вже в них натура, мабуть,Щоб покепкувати…Іде звольна та й питає:«Со wieziesz, Іване?»Мужик пану поклонився:«А що ж? Дрова, пане…»«Lzesz, galganie! Wieziesz siano!» «То ж пан самі знають,Що се сіно, а не дрова,Нащо ж пан питають?»Закусив пан тлусті губи:«Z jakej wsi?» - питає…Мужик підняв шпаченятаТа й одповідає:«Всі не всі, вельможний пане,Старі повтікали…Молоді лиш половив я,Бо ще не літали!..»«Kto najstarszy u was we wsi?» «Баба Терпелиха:Пережила стара бабаВсіх дідів до лиха!..»«Galgan jeste! Kto was bije?» «А хто ж? Бугай, пане!То так і б’є напропале,Кого лиш достане!..»Хтів пан чогось допитати,Та й не допитався…«Со z galganem! Ruszaj predzej!» І вперед погнався…Привіз в місто мужик сіно…Продав його зрання,Купив собі добру мискуДраглів на снідання!..І сидить собі на возі,Драглі уплітає…Аж той самий пан надходитьТа й його питає:«Сzy nie slychac do spzedaniaOwsa tu, Іване?» Мужик встав, кругом обнюхав…«Ні, не чути, пане!»І сів знову на драбині,Драглі уплітає…«Czy ty, chlopie, nie wczorajszy?» Пан його питає.«Де вам, пане, я вчорашній?Гляньте на всі боки:То мені вже оце будеТридцять і два роки!»<p><strong>КОЗАЦЬКА МІРА</strong></p>
