— Невже немає більше нікого, хто б міг вам допомогти, — спитав Норріс, — окрім цього негідника?
— На жаль, саме з такими нам доводиться мати справу. Усі викрадачі трупів подібні. Якби наші закони були цивілізованими, паразити на кшталт цього покидька взагалі б не мали роботи. Але поки що ми змушені мати справу з такими, як містер Б’юрк, — С’ювол знову підійшов до стола й подивився на дівчину. — Принаймні він примудряється діставати принадні трупи.
— Я б залюбки погодився на будь-яку іншу роботу, замість цієї, докторе С’ювол.
— Але ж ви хочете стати лікарем, чи не так?
— Так, але не працюючи з
— Зараз коледж не має нагальнішої проблеми за нестачу екземплярів.
Норріс подивився на дівчину і тихо сказав:
— Гадаю, що вона навіть уявити не могла, що стане
— Усі ми екземпляри, містере Маршалл. Відкиньте душу, а будь-яке тіло подібне до іншого. Серце, легені, нирки. Під шкірою, навіть у такої привабливої дівчини, усе те саме. Звісно, це трагедія — померти у такому юному віці, — доктор С’ювол жваво накинув брезент на труп, і той обережно вкрив її тонкий стан, — але, мертва, вона послужить шляхетній меті.
Розу розбудив стогін. Інколи вночі вона засинала на стільці коло ліжка Аурнії. Тепер підняла голову, шия боліла. І раптом дівчина побачила, що очі її сестри розплющені, а обличчя скривлене від болю.
Роза випрямилася:
— Аурніє?
— Я більше не витримаю. Якби ж я тільки могла зараз померти!
— Люба, не кажи так!
— Морфін не допомагає мені.
І тут Роза побачила свіжу пляму крові на простирадлі Аурнії. Дівчина перелякалась і підхопилася на ноги.
— Я покличу медсестру.
— І священника, Розо. Будь ласка!
Роза вибігла з палати. Гасові ліхтарі слабо світили у пітьмі, і їх полум’я колихалося, коли вона пробігала повз.
Незабаром вона повернулася разом із сестрою Робінсон і сестрою Пул. Яскраво-червона пляма на простирадлі збільшилася і продовжувала рости. Міс Пул перелякано подивилась на кров і різко повернулася до іншої медсестри:
— Її треба негайно доправити до операційної.
Не було часу посилати по доктора Крауча, замість цього покликали молодого лікаря Беррі, який мешкав у лікарняному підвалі. Світле волосся сонного доктора Беррі було розпатлане, а очі налиті кров'ю, коли він увійшов до операційної, куди швидко перевезли Аурнію. Він одразу зблід, побачивши таку кількість крові.
— Треба поспішати, — вигукнув він, копирсаючись у своїй валізі з інструментами, — треба звільнити матку. Дитиною, можливо, доведеться пожертвувати.
Аурнія страдницьки заголосила, протестуючи:
— Ні, моя дитина має жити!
— Притисніть її, — наказав він, — це буде боляче.
— Розо, — благала Аурнія, — не дай їм убити мою дитину!
— Міс Конноллі, залиште приміщення, — буркнула Аґнес Пул. — Ні, вона нам знадобиться, — відрізав доктор Беррі.
— Ми удвох триматимемо пацієнтку.
— Навіть вам із сестрою Робінсон може не вистачити сил, коли я почну.
Аурнія корчилася від болю, коли знову почалися перейми, а її стогін перейшов у крик:
— О боже, як боляче!
— Притисніть її руки, міс Пул, — наказав доктор Беррі. Він подивився на Розу. — А ви, дівчино, її сестра?
— Так, сер.
— Підійдіть сюди і заспокоюйте її. Допомагайте тримати її, якщо знадобиться.
Роза вся тремтіла, але підійшла ближче до ліжка. Залізний аромат крові був непереборним. Матрац геть просякнув червоною рідиною. Стегна Аурнії, якими стікала кров, були повністю відкриті. Було не на часі думати про збереження її благопристойного вигляду, бо мова йшла про збереження її життя.
Одного погляду на мертвотно бліде обличчя молодого доктора Беррі було достатньо для Рози, щоб зрозуміти — ситуація жахлива. А він був такий молодий, безсумнівно, надто молодий для такого критичного моменту. На його верхній губі лише з’явився натяк на вуса. Його хірургічні інструменти невдовзі були висипані зі скриньки на низький стіл, щоб легше було знайти необхідний. Це виявився страхаючий пристрій, вірогідно, сконструйований для тілесних ушкоджень і дроблення.
— Не робіть боляче моїй дитині, — простогнала Аурнія, — благаю.
— Я спробую зберегти вашій дитині життя, — сказав доктор Беррі, — але мені потрібно, щоб ви лежали дуже рівно, мадам. Ви розумієте?
Аурнія відповіла слабим кивком.
Дві медсестри прив’язали руки Аурнії, потім стали з обох боків ліжка, кожна стискала ногу.
— А ви, дівчино, тримайте її плечі, — наказала Розі сестра Пул, — тримайте їх притиснутими до ліжка.
Роза підійшла до узголів’я ліжка і поклала руки на плечі Аурнії. Молочно-біле обличчя сестри піднялося до неї, довге руде волосся розсипалося подушкою, зелені очі були великі від жаху. Холодний піт виступив від страху і блищав на шкірі. Раптом її обличчя скривилося від болю, і вона спробувала підвестися, але змогла лише підняти голову.
