Найбільше дратувала Норріса зарозумілість містера Претта, його хода, груди, які той виставляв наперед, як він по-військовому розмахував руками, заходячи до кімнати розтинів. Містер Претт не був крупним, але намагався таким здаватися. Його єдиною яскравою прикметою були вуса — найпишніші з тих, які Норріс коли-небудь бачив. Вони скидалися на руду вивірку, що вчепилася пазурами у верхню губу і відмовлялася її відпускати. Коли Норріс спостерігав, як містер Претт олівцем робив помітки у своєму записнику, він не міг відірвати погляду від вусів і уявляв, як вивірка раптово поскаче геть, а містер Претт кинеться навздогін.
Претт нарешті відірвався від свого нотатника і подивився на Норріса й Венделла, які стояли біля накритого тканиною трупа. Він перевів погляд на доктора Крауча, який тут був головним серед медиків.
— То ви кажете, що оглянули труп, докторе Крауч? — спитав Претт.
— Лише поверхово. Ми дозволили собі занести її в приміщення. Неправильно було б залишити її лежати на холодних сходах, де б усі переступали через неї. Навіть якби вона була непізнаною, якою вона не є, ми б мали проявити бодай краплину поваги до неї.
— То ви усі знали померлу?
— Так, сер. Лише коли принесли ліхтар, ми упізнали її. Жертва, міс Аґнес Пул, була старшою медичною сестрою нашої установи.
— Міс Конноллі мусила вам це сказати. Чи ви її ще не опитали? — утрутився Венделл.
— Опитав, але вважаю за потрібне перевірити все, що вона мені сказала. Знаєте, як буває з цими легковажними дівчатками. Особливо з ірландськими дівчатками. Вони можуть змінювати свої показання з огляду на те, в який бік дує вітер.
— Я б не назвав міс Конноллі легковажною, — сказав Норріс.
Вартовий Претт спрямував свій погляд на Маршалла:
— Ви знайомі з нею?
— Її сестра лежить тут у пологовому відділенні.
— Але з
Юнаку не сподобалось, як пильно поглянув на нього Претт.
— Ми розмовляли. Стосовно справ її сестри.
Олівець вартового знову почав шкрябати нотатник.
— Ви вивчаєте медицину, правильно?
— Так.
Претт подивився на одяг Норріса.
— У вас кров на сорочці. Ви знаєте про це?
— Я допомагав нести тіло зі сходів. А до цього асистував докторові Краучу ввечері.
Претт поглянув на Крауча.
— Це правда?
Норріс відчув, як червоніє його обличчя.
— Ви хочете сказати, що я брешу? У присутності доктора Крауча?
— Мій обов’язок — дізнатися правду.
— Містер Голмс і містер Маршалл — мої учні, — сказав доктор Крауч. — Раніше цього вечора вони асистували мені на вулиці Броад, був складний виклик.
— Куди і навіщо вас викликали?
Доктор Крауч витріщився на Претта, приголомшений його питанням.
— А ви як гадаєте, куди мене викликали? На дуель?
Претт жбурнув олівець на нотатник.
— Сарказм зараз недоречний. Я просто бажаю знати, де кожен із вас перебував цієї ночі.
— Це нечувано! Я лікар і не маю звітувати про кожен свій крок.
— А ваші учні? Вони були з вами весь вечір?
— Ні, не були, — наче випадково сказав Венделл.
Норріс із подивом поглянув на свого товариша. Навіщо він патякає, про що не треба? Це може лише навести підозру на нього. І справді, вартовий Претт зараз скидався на вусатого кота біля мишачої нори, готового до стрибка.
— Коли саме ви не були разом? — спитав він.
— Бажаєте, щоб я порахував кожен свій візит до вбиральні? О, я можу навіть розповісти подробиці того, що я там робив. А ти, Норрісе?
— Містере Голмс, позбавте мене від такого гумору.
— Гумор — це все, чим я можу відповісти на такі абсурдні питання. Заради Бога, це ж
Вуса смикнулися. Вивірка видавалася збудженою.
— Не бачу потреби в богохульстві, — холодно сказав Претт і поклав олівець до кишені, — тепер. Покажіть мені тіло.
— Чи не має бути присутнім констебль Лайонз? — спитав доктор Крауч.
Претт роздратовано зиркнув на лікаря.
— Він отримає мій звіт уранці.
— Але він має бути тут. Справа серйозна.
— На даний момент я уповноважений представник влади. Констебль Лайонз буде проінформований у більш слушний час. Не бачу потреби висмикувати людину з ліжка, — Претт указав на тіло. — Відкрийте її, — наказав він.
Претт стояв з байдужим виглядом і рухав щелепою, як людина настільки зухвала, що навіть спостерігання трупів не може справити на неї враження. Але коли доктор Крауч скинув простирадло, Претт від несподіванки роззявив рот і відскочив від столу. Навіть Норріс, який уже бачив труп і, більше того, допомагав заносити його всередину, побачивши його знову, був шокований тими пошкодженнями, яких зазнала Аґнес Пул. Вони не роздягнули її, навряд чи в цьому була необхідність. Передня частина її сукні була розрізана і відкривала такі жахливі рани, що вартовий Претт втратив можливість рухатись і говорити, а його обличчя зблідло, як свіже молоко.
