Не слід нікуди рипатися, знову завела своєї Лорен, та Аліса розгорнула карту. Всі зібралися довкруж, тицяючи в орієнтири на папері, а вітер намагався видерти в них карту. Гребінь, річка, схил. Цілковитого збігу не було ніде. Так і не змогли домовитися, на якій вони зараз горі.
На півночі по краю карти йшла дорога. Якщо зможуть пробитися до неї, то зможуть і вийти, сказала Аліса. Лорен мало не розреготалася. Це занадто небезпечно. Так само, як і переохолодження, відповіла Аліса, дивлячись на неї, поки та не відвела очей. Зрештою в суперечці переміг холод. Джил оголосила, що більше не може сидіти на місці.
— Ходімо шукати дорогу, — вручила вона карту Алісі, а компас, повагавшись, віддала Лорен. — Знаю, ви двоє не можете домовитися, але ми тут застрягли разом.
Розділили на всіх ковток води, який набрався в пляшку, і Брі від її порції тільки дужче захотілося пити. А тоді рушили в дорогу, незважаючи на порожні шлунки й крепатуру в ногах.
Брі, переставляючи ноги, не відривала очей від землі. Йшли вже майже три години, коли щось негучно гепнулося їй під ноги. Вона зупинилася. На землі лежало маленьке розбите яйце, з якого витікав білок, прозорий і драглистий. Брі звела очі. Угорі гойдалося на вітру гілля, а з-поміж нього визирала маленька брунатна пташечка. Вона крутнула голівкою. Важко було сказати, чи розуміє вона, що сталося. Пташечка жалкуватиме за втраченим яйцем — чи вже про нього забула?
Брі почула, як позаду наближається сестра — її виказували легені курця.
«Тобі б не завадило розставляти пріоритети. Це ж просто бісова робота».
Але це не просто робота. У двадцять один рік, за чотири дні до отримання диплома з відзнакою, Брі дізналася, що вагітна. Хлопець, з яким вона зустрічалася вісімнадцять місяців і який, вона знала, таємно переглядав обручки на сайті «Тіффані», десять хвилин нічого не казав, тільки міряв кроками кухню в їхній студентській квартирі. Це одна з деталей, яку вона запам’ятала дуже чітко. Хотілося, щоб він сів. Нарешті він таки сів і накрив її руку своєю.
«Ти так важко працювала, — сказав він. — Як же тепер твоє стажування?» Його власне стажування в Нью-Йорку мало початися за чотири тижні, а після нього — аспірантура на юридичному факультеті. «Скільки там випускників „БейліТенантс“ бере на рік?»
Одного. «БейліТенантс» бере тільки одного випускника на рік на програму розвитку. Він і сам це знав. І цього року таким випускником мала стати Брі Маккензі.
«Ти так раділа». Це була правда. Вона була в захваті від такої перспективи. Та й досі в захваті. Тут він додав ще й другу руку — тримав тепер її долоню обіруч.
«Це неймовірна новина. Правда. І я тебе дуже кохаю. Просто... — в його очах відбився справжній жах. — Це невчасно».
Нарешті вона кивнула, а вранці він допоміг їй записатися до лікаря.
«Колись наші діти пишатимуться, — мовив він. Він точно сказав „наші“. Вона це чітко пам’ятає. — Це мудрий вчинок — спочатку зробити кар’єру. Ти заслуговуєш на те, щоб якнайповніше скористатися своїм шансом».
Саме так, згодом багато разів повторювала собі Брі. Вона вчинила так заради кар’єри — щоб не змарнувати великі можливості, які перед нею відкривалися. І зовсім не заради нього. І це добре, бо він, поїхавши в Нью-Йорк, більше їй жодного разу не подзвонив.
Брі дивилася на розбите яйце. Мама-пташка вгорі зникла. Брі черевиком загребла розбиту шкаралупку листям. Не знала, що ще тут можна вдіяти.
— Стійте, — долинув голос Джил. Вона пасла задніх. — Перепочиньмо хвильку.
— Тут? — озирнулася Аліса. Дерева й досі росли густо, але стежка поширшала й більше не зникала з-під ніг.
Джил, не відповідаючи, скинула наплічник. Обличчя в неї розчервонілося, а волосся стирчало жмутками. Вона полізла в кишеню щось дістати, але завмерла, зачепившись поглядом за пеньок поламаного дерева біля стежки.
Без слова вона підійшла ближче. В заглибленні пенька зібралася калюжка дощівки. Джил, яка одного разу на очах у Брі відмовилася пити трав’яний чай, бо листя перестояло, зненацька занурила долоні в калюжку, піднесла пригорщу до вуст і зробила великий ковток. Затрималася на мить, щоб витягти з рота якийсь чорний шматочок і щиглем відкинути від себе, а потім знову занурила руки в калюжку.
Брі ковтнула, бо в неї самої одразу набряк і пересох язик, і підійшла до пенька. Занурила долоні у воду, й перша пригорща розплескалася, бо рука зіткнулася з рукою Джил. Брі знову набрала води й цього разу квапливо піднесла долоні до вуст. Вона мала затхлий і неприємний присмак, але Брі, не зупиняючись, знову зачерпнула воду, цього разу воюючи вже з чотирма парами рук. Хтось відштовхнув її долоні з дороги, а вона відповіла тим самим, проігнорувавши біль у пальцях, які вивернулися назад. Знову занурила руки, а у вухах гучно лунали кректання й ковтання. Брі не підводила голови, рішучо налаштована залити в рота якнайбільше води. Але вона й моргнути не встигла, як вода закінчилася, а нігті дряпали замшіле дно.
