Вони сіли назад у машину, й поки Фок заводив двигун, Лорен прихилила голову до шибки. Незабаром з її дихання стало ясно, що вона задрімала. Скулена, вона була мов порожня лушпайка. Неначе буш висмоктав з неї всю енергію.
Вони з Кармен по черзі вели машину й відпочивали. Що далі від’їжджали, залишаючи позаду буш з його негодою, то слабше дощик зрошував лобове скло. Радіо тихенько потріскувало: одна по одній почали повертатися в ефір радіостанції.
— Алілуя, — вигукнула Кармен, коли дзенькнув телефон. — Знову є сигнал.
Схилившись на пасажирському сидінні, вона прокручувала повідомлення.
— Джеймі чекає не дочекається тебе вдома? — запитав Фок — і сам здивувався, чому він це бовкнув.
— Ага. Ну, найближчим часом. Він поїхав на кілька днів на навчання.
Вона несамохіть посмикала заручну каблучку, і Фок зловив себе на тому, що думає про вчорашній вечір. Про те, як вона, встаючи з ліжка, розплела довгі ноги. Прочистивши горло, він зиркнув у дзеркальце. Лорен ще спала, й між брів у неї досі виднілася стривожена зморшка.
— Схоже, все одно вона рада повернутися додому, — сказав Фок.
— Ага, — озирнулася Кармен на заднє сидіння. —
— Тобі колись доводилося брати участь у таких заходах з командної роботи?
— Слава Богу, ні. А тобі?
Фок похитав головою.
— Схоже, це більше поширене в приватному секторі.
— Джеймі брав участь кілька разів.
— У своїй фірмі спортивних напоїв?
— Це, прошу зауважити, бренд повного циклу, який пропагує здоровий спосіб життя, — посміхнулася Кармен. — Але так, вони таке полюбляють.
— А щось таке, як тут, він робив?
— Не думаю. Все більше «зближення через екстремальні види спорту». Хоча одного разу їм довелося класти кахлі в туалеті занедбаного складу.
— Справді? — розреготався Фок. — А вони вміли класти кахлі?
— Не думаю. І були майже впевнені, що наступного дня іншій групі скажуть їх здирати. Тож можеш уявити, як воно було. Але він досі не розмовляє з жодним з тих хлопців.
Фок усміхнувся, не відриваючи очей від дороги.
— Ви вже підготувалися до весілля?
— Майже. Час швидко пролетів. Але ми вже домовилися зі священиком, і Джеймі знає, куди й коли приходити, тож якось воно буде, — сказала вона й поглянула на Фока. — Було б непогано, якби і ти приїхав.
— Що? Ні. Я ж не для того, щоб напроситися.
Це була щира правда. Та й він уже пригадати не міг, коли востаннє був на весіллі.
— Знаю. Але приїзди. Буде добре. Для тебе так точно. У мене є кілька самотніх подруг.
— Це аж у Сиднеї.
— Це година льоту.
— І це за три тижні. Не запізно вносити зміни в план розсаджування гостей і все таке?
— Ти ж бачив мого нареченого. Для його родини мені довелося на запрошеннях дописувати «Ніяких джинсів». І ти очікуєш на церемонію, де буде план розсаджування гостей? — вона притлумила позіхання. — Словом, я тобі розповім, де і як воно буде. А ти поміркуй.
На задньому сидінні почувся рух, і Фок озирнувся. Лорен прокинулася й розширеними очима роззиралася з подивом людини, яка забула, де вона. Здавалося, її збентежили машини, які проїжджають повз. Фок і Кармен помінялися місцями й тепер сиділи, поринувши в думки; фоном грало радіо, а місто наближалося. На початку наступної години ввімкнулися новини. Фок підкрутив звук — і негайно про це пошкодував.
Топ-новина. Поліція розслідує потенційний зв’язок між сумнозвісним Мартином Ковачем і колибою, де востаннє бачили зниклу безвісти мельбурнську туристку Алісу Рассел, повідомив диктор.
Фок не здивувався, що ця подробиця просочилася. Коли залучено стільки шукачів, це лише питання часу. Розвернувшись, він зустрівся очима з Лорен. У неї був переляканий вигляд.
— Хочете вимкну?
Вона похитала головою, і вони продовжити слухати диктора, який переповідав деталі справи, що панувала в ефірі два десятки років тому. Три жертви, всі жінки, четверту жінку так і не знайшли. Потім у машині зазвучав голос сержанта Кінга, який наголошував, що злочини Ковача давно в минулому. Далі прозвучали запевнення, що робиться все можливе, й чергове прохання до всіх, хто був у тому районі, надавати інформацію, й нарешті новини перемкнулися на іншу тему.
Фок глянув на Кармен. Про сина Ковача не згадали. Схоже, бодай це Кінгові вдалося поки що зберегти в таємниці.
Лорен спрямувала їх до одного з зелених передмість — таку нерухомість брокери полюбляють називати «престижною». Кармен зупинилася під будинком, який видавався загалом доглянутим, але мав легку ауру нещодавньої занедбаності. Латочка газону перед входом заросла, й ніхто не потурбувався стерти з паркана графіті.
— Ще раз дякую, — промовила Лорен з явним полегшенням на обличчі, розстібаючи пасок безпеки. — Мені ж одразу повідомлять, якщо з’являться новини, правда? Про Алісу?
— Звісно, — озвався Фок. — Сподіваюся, з вашою донькою все гаразд.
— Я теж.
Обличчя її напружилося. В голосі не було впевненості. Фок і Кармен дивилися, як Лорен, забравши наплічник, зникає в хаті.
Кармен обернулася до Фока.
— І що тепер? Попередимо Данієля Бейлі про свій приїзд — чи краще заскочимо його зненацька?
Фок поміркував.
