Персі обрушив водяний вал на стару, але Юнона просто зникла і матеріалізувалась подалі від берега.
— Лишенько, — промовила вона, — ти таки в поганому настрої. Але ти розумієш, що я маю рацію. Вибір часу у твоєму випадку був бездоганним. Тепер вони довіряють тобі. Ти — герой Риму. А поки ти спав, Джейсон Грейс заслужив довіру греків. У них був час побудувати «Арго II». Разом, ви з Джейсоном об’єднаєте табори.
— Чому я? — випалив Персі. — Ми з тобою ніколи не ладили. Нащо тобі сама непередбачуваність у команді?
— Тому що я знаю тебе, Персі Джексоне. Багато в чому ти імпульсивний, але коли йдеться про твоїх друзів, ти надійний, як стрілка компасу. Ти непохитно вірний і надихаєш інших бути вірними. Ти — клей, що з’єднає сімох.
— Чудово. Завжди мріяв бути клеєм.
Юнона зімкнула свої криві пальці.
— Олімпійські герої повинні об’єднатись! Після твоєї перемоги над Кроносом на Мангеттені... розумієш, боюсь, це вразило Юпітерову самоповагу.
— Тому що я мав рацію. А він — ні.
Стара жіночка знизала плечима.
— Він мав би вже й звикнути до цього після стількох тисячоліть у шлюбі зі мною, та ба! Мій гордий і упертий чоловік відмовляється знову просити допомоги у напівбогів. Вірить, що з велетнями можна битись без вас, а Гею можна змусити повернутись у сон. Я не така дурна. Але ви маєте довести свою гідність. Тільки відпливши до стародавніх берегів і закривши Браму Смерті, ви переконаєте Юпітера, що гідні битись пліч-о-пліч з богами. Це стане найвеличнішим пошуком з часів відплиття Енея з Трої!
— А якщо ми не впораємось? Якщо греки і римляни не поладнають?
— Тоді Гея вже перемогла. Послухай мене, Персі Джексоне! Найгірші біди тобі завдасть та, кого ти цінуєш найбільше, — та, що ненавидить мене понад усе.
— Аннабет? — Персі знову відчув, як здіймається всередині нього гнів. — Тобі вона ніколи не подобалась. А тепер ти ще й кажеш, що від неї одні біди? Ти зовсім її не знаєш. Я будь-якої миті готовий довірити їй своє життя.
Богиня сухо посміхнулась.
— Побачимо, юний герою. На неї чекає важке завдання, коли ви прибудете до Рима. Готова вона до нього чи ні... я не знаю.
Персі викликав водяний кулак і обрушив його на стару жіночку. Коли хвилі спали, її вже не було.
Ріка вихором вирвалась з-під контролю Персі. Його затягнуло у морок коловороту.
Наступного ранку Персі, Хейзел і Френк рано поснідали і пішли в місто, щоб прогулятись перед засіданням сенату. Оскільки Персі тепер був претором, він міг ходити кудизавгодно і колизавгодно. Дорогою вони минули стайню, у якій спали Тайсон і Місіс О’Лірі. Тайсон хропів на копиці сіна біля єдинорогів, з блаженним виразом обличчя, наче йому снилися ці рогаті коні. Місіс О’Лірі перекотилась на спину і лежала, вкривши очі лапами. На даху стайні, сунувши голову під крила, сиділа в купі римських сувоїв Елла.
Коли друзі дійшли до форуму, то сіли біля фонтанів і почали дивитись, як сходить сонце. Мешканці міста вже займались прибиранням Іридиних батончиків, конфеті та капелюхів з вчорашнього святкування. Інженерний корпус працював над зведенням нової арки, що мала б нагадувати про перемогу над Поліботом.
Хейзел сказала, що чула розмову про офіційний тріумф для них трьох — парад по всьому місті, за яким триватиме тиждень ігор та святкувань, — але Персі знав, що цього не станеться. Вони не мали на це часу.
Персі розповів їм про сон з Юноною.
Хейзел нахмурилась.
— Боги вчора без справ не сиділи. Покажи йому, Френку.
Френк сунув руку в кишеню куртки. Персі подумав, що друг дістане звідти шматок дерева, але ні. Натомість він показав тонку книгу з м’якою обкладинкою і записку на червоному поштовому папері.
— Були на моїй подушці цього ранку. — Він передав їх Персі. — Наче зубна фея якась.
«Мистецтво війни» Сунь Цзи. Персі ніколи не чув про цю книгу, але мав здогадки щодо того, хто її залишив. На записці було написано: «Молодець, малий. Краща зброя справжнього чоловіка — його розум. Це була улюблена книга твоєї мами. Погортай її. P. S. Сподіваюсь, твій, приятель Персі навчився поважати мене».
— Оце так. — Персі повернув книгу Френкові. — Можливо, Марс дійсно відрізняється від Ареса. Сумніваюся, що Арес вміє читати.
Френк погортав сторінки.
— Тут багато йдеться про пожертву, розуміння ціни війни. Коли ми були у Ванкувері, Марс сказав мені, що я маю поставити обов’язок перед власним життям, або ми програємо війну. Я гадав, що він мав на увазі звільнення Танатоса, але тепер... я не знаю. Я досі живий, тож, мабуть, найгірше ще попереду.
Він занепокоєно глянув на Персі, і у того з’явилося відчуття, що друг щось приховує. Можливо, Марс сказав йому щось і про Персі. Та Персі не певен був, чи хоче про це знати.
Крім того, Френк уже достатньо пожертвував. Хлопчина бачив, як згорів його родинний особняк. Він втратив матір і бабусю.
— Ти ризикував своїм життям, — промовив Персі. — Був готовий спалити себе заради успіху завдання. Нечесно чекати від тебе ще чогось.
— Мабуть, — із сумнівом промовив Френк.
Хейзел стиснула Френкову долоню.
