— Не щовечора, — відповів Френк. — У нас різні тренування. Іноді смертобол... ну, це як пейнтбол, тільки з отрутою, кислотою і вогняними кулями. Іноді ми влаштовуємо перегони на колісницях, іноді гладіаторські бої, іноді воєнні ігри.
Хейзел указала на фортецю.
— Десь усередині Перша і Друга когорти тримають свої прапори. Наше завдання: потрапити туди й захопити їх, не отримавши при цьому смертельної дози копняків. Зробимо це — перемога наша.
Очі Персі загорілись.
— Це як захоплення прапора. Здається, мені таке до вподоби.
Френк розсміявся.
— Хлопче... це важче, ніж здається. Нам потрібно обійти скорпіонів і водяні гармати на стінах, пробитись усередину фортеці, знайти прапори й перемогти вартових, а водночас з усім цим захищати власні прапори та загони. А ще наша когорта змагається з іншими двома когортами-нападниками. Ми начебто працюємо разом, але кожен сам за себе. Когорта, яка захоплює прапори, отримує всі лаври.
Персі спіткнувся, намагаючись іти в ногу з рештою легіонерів. Френк йому співчував — перші два тижні він тільки те й робив, що падав.
— А навіщо взагалі такі тренування? — запитав Персі. — Вам часто доводиться штурмувати укріпленні міста?
— Співпраця, — відповіла Хейзел.— Швидке ухвалення рішень. Тактика. Бойові навички. Ніколи не знаєш, чого тебе навчать наступні воєнні ігри.
— Наприклад, що не всім варто довіряти, — промовив Френк.
— Це особливо, — погодилась Хейзел.
Вони дійшли до середини Марсового поля і вишикувались у шеренги. Третя й Четверта когорти стали якомога далі від П’ятої. Центуріони сторони нападників зібрались для наради. Рейна кружляла вгорі на своєму пегасі Скіпіо, готова судити гру. Півдюжини велетенських орлів строєм летіли позаду неї. Вони мали за потреби винести з поля бою постраждалих. Єдиний, ,хто не брав участі в іграх, був Ніко ді Анжело, «посланець Плутона». Він видерся на спостережну вежу за двісті ярдів від укріплень і збирався стежити за всім через бінокль.
Френк підпер свій пілум щитом і перевірив обладунки Персі. Кожний ремінець належно затягнутий. Кожна частина броні бездоганно відрегульована.
— Ти зробив усе правильно, — здивовано промовив він. — Персі, ти напевно вже брав участь у воєнних іграх.
— Мабуть. Хто його знає.
Нормам не відповідав лише сяючий бронзовий меч Персі — не з імперського золота і не гладіус. Клинок мав форму листа, а написи на рукоятці були грецькими. Один тільки вигляд /цього меча бентежив Френка.
— Нам же можна користуватись справжньою зброєю, так? — нахмурившись, запитав Персі.
— Так, — погодився Френк. — Авжеж. Я просто ніколи не бачив таких мечей.
— А якщо я когось пораню?
— Ми їх вилікуємо, — відповів Френк. — Або постараємось. Лікарі в легіоні досить вправно працюють з амброзією, нектаром і настоянками з рогів єдинорогів.
— Ніхто не помирає,— промовила Хейзел.— Ну, зазвичай. А якщо помирають...
— Вони слабаки! — Френк зімітував голос Вітеллія. — У мої часи ми тільки те й робили, що помирали, і нам це подобалось!
Хейзел розсміялась.
— Просто тримайся біля нас, Персі! Швидше за все, ми виконуватимемо найбруднішу роботу і швидко залишимо змагання. Кинуть нас на стіну першими, щоб ослабити оборону. А потім Третя і Четверта пройдуть усередину і заберуть собі всю славу. Якщо взагалі зможуть пробити оборону.
Задули в роги. Дакота і Ґвен з похмурими обличчями повернулися з офіцерської наради.
— Гаразд, от який план! — Дакота швидко сьорбнув «Кул-Ейда» зі своєї похідної фляги. — Нас кидають на стіну, щоб ослабити оборону.
Уся когорта невдоволено загула.
— Знаю, знаю, — промовила Ґвен. — Можливо, цього разу нам пощастить!
Оптимізму у 1 вен завжди було через край. Усі її любили, тому що вона піклувалась про своїх людей і намагалась підтримувати бойовий дух. Їй навіть удавалось стримувати Дакоту під час його цукрових сплесків гіперактивності. І все ж таборяни виказували невдоволення та скаржились. Ніхто не вірив у талан П’ятої когорти.
— Перша лінія нападу йде з Дакотою, — наказала Ґвен. — Зімкніть щити й просувайтеся «черепахою» до головних воріт. Тримайте стрій. Відволікайте вогонь на себе. Друга лінія... — Без особливого запалу Ґвен повернулась до Френкової шеренги. — Вас сімнадцятеро, закінчуючи Бобі. Візьмете на себе слона та штурмові драбини. Спробуйте зайти у фланг і вдарити по західній стіні. Можливо, вдасться розосередити захист. Френку, Хейзел, Персі... ну, робіть що доведеться. Покажіть Персі мотузки. Подбайте, щоб його не вбили. — Вона знову звернулась до всієї когорти. — Якщо хтось потрапить за стіну першим, я особисто подбаю про те, щоб він отримав «Муровану корону». Слава П’ятій!
Когорта мляво повторила вигук і розійшлась.
Персі Здійняв брови.
— Робити що доведеться?
— Еге ж, — Хейзел зітхнула. — Видно, що нам довіряють.
— Що таке «Мурована корона»?
