Персі не знав чому, але йому вважалося, що гарпії мають бути пухкими. Ці ж виглядали так, наче їх морили голодом. Очі та щоки на їхніх людських обличчях були запалими. Оперення злазило зі шкіри, а на кінчиках крил виднілися крихітні зморщені ручки. Замість одягу на гарпіях були рвані мішки. Коли вони кидались на їжу, то здавались швидше у розпачі, ніж у гніві. Персі було, їх шкода.
БРРРР! Старий змахнув бензокосою і зачепив крило гарпії. Та скрикнула від болю й полетіла геть, лишаючи за собою жовте пір’я.
Одна з гарпій кружляла вище за решту. Вона була молодшою і меншою за своїх сестер а мала яскраво-червоне пір’я. Гарпія терпляче чекала слушної нагоди і, коли старий відвернувся, відчайдушно ринула до столу. Їй удалось схопити кігтями буріто, але перш ніж вона втекла, старий махнув бензокосою і ляснув її по спині з такою силою, що Персі аж зморщився. Гарпія вискнула, впустила буріто та полетіла геть.
— Агов, припиніть! — крикнув Персі.
Гарпії вирішили, що він звертається до них. Вони глянули на трійцю напівбогів і миттю кинулись навтіки. Більшість розлетілася по деревах і вмостилася на гілки. Їхні голодні очі не відривались від столу. Гарпія з червоним оперенням і пораненою спиною попрямувала далі до вулиці Глісана і незабаром зникла з виду.
— Га! — переможно заволав сліпець і вимкнув бензокосу. З порожнім поглядом він посміхнувся в напрямку Персі. — Дякую, незнайомцю! Дуже вдячний за допомогу.
Персі проковтнув злобу. Він не збирався допомагати старому, але пам’ятав, що їм потрібна від нього інформація.
— Е-е... нема за що. — Персі підійшов до старого, не відводячи погляду від бензокоси. — Я — Персі Джексон. А це...
— Напівбоги! — скрикнув старий. — Будь-де впізнаю запах напівбога.
Хейзел насупила брови.
— У нас такий, неприємний запах?
Старий розсміявся.
— Авжеж ні, люба моя. Але ти не повіриш, наскільки загострюються інші відчуття, коли втрачаєш зір. Мене звати Фіней. А ви... стривайте, не кажіть...
Він потягнувся до обличчя Персі й тицьнув, йому в очі.
— Ай! — поскаржився хлопець.
— Син Нептуна! — вигукнув Фіней. — Я відчув на тобі запах моря, Персі Джексоне. Бач, я теж син Нептуна.
— Ну... гаразд. — Персі потер очі.
Звісно, доля мала нагородити його цим брудним старим родичем. Він сподівався, що не всі сини Нептуна виростають такими. Отак, спочатку носиш жіночі сумочки, а не встигнеш озирнутися, як уже бігаєш у халаті та рожевих капцях-кроленятах, ганяєш курок бензокосою.
Фіней обернувся до Хейзел.
— А тут... Матінко рідна, запах золота і земних глибин. Хейзел Левек, дочка Плутона. А поруч із тобою — син Марса. Але в тобі відчувається ще щось, Френку Чжане...
— Давнє походження, — буркнув Френк. — Пілоський цар. Бла-бла-бла.
— Періклимен, саме так! Ох, славний же був парубок. Я обожнював аргонавтів!
Френк роззявив рота.
— Стривайте. Пері хто..?
Фіней ошкірився.
— Не хвилюйся. Я знаю про твою родину. Ця історія з твоїм прадідом? Він насправді не знищував табір. Ви тільки подивіться, яка цікава компанія. Ви не зголодніли?
У Френка був такий вигляд, наче його переїхала вантажівка, але Фінея вже турбували інші справи. Він махнув рукою на стіл. На деревах поблизу нещасно вискнули гарпії. Хоч Персі й відчував страшенний голод, думка про те, як він їстиме на очах цих бідних крилатих жіночок, була йому нестерпною...
— Слухайте, я заплутався, — промовив Персі. — Нам потрібна інформація. Нам сказали...
— ...що гарпії відбирають у мене їжу, — закінчив Фіней, — і якщо ви допоможете мені, я допоможу вам.
— Щось таке, — визнав Персі.
Фіней розсміявся.
— Це застарілі відомості. Хіба я схожий на того, хто пропускає прийоми їжі? — Він поплескав себе по череву, яке було розміром з перекачаний баскетбольний м’яч.
— Е-е... ні, — відповів Персі.
Фіней доброзичливо розвів руками. Уся трійця нагнулась, щоб ухилитись від бензокоси.
— Усе змінилось, друзі мої! Коли я отримав дар провидця, багато тисячоліть тому, Юпітер і справді мене прокляв. Він наслав на мене гарпій, щоб ті крали мою їжу. Розумієте, я був ще тим базікою. Розпатякав забагато речей, які боги хотіли тримати в таємниці. — Він повернувся до Хейзел. — Наприклад, що ти повинна бути мертвою. А ти...— Він повернувся до Френка. — Твоє життя залежить від спаленої скіпки.
Персі насупив брови.
— Про що ви говорите?
Хейзел закліпала очима, наче їй дали ляпаса. У Френка був такий вигляд, наче вантажівка повернулась і переїхала його ще раз.
— А ти, — Фіней повернувся до Персі, — що ж, ти зараз навіть не знаєш, хто ти! Я міг би розказати, але... га! Яка з цього забава? А ще в «Мальтійському Соколі»[36] Майлза Арчера застрелила Бріджит Ошонесі. Дарт Вейдер насправді Люків[37] батько. А переможцем наступного фіналу національної футбольної ліги...
— Ми зрозуміли, — буркнув Френк.
Хейзел стиснула свій меч так, ніби їй кортіло ляснути старого рукояткою по голові.
— Отже, ви забагато балакали, і боги вас прокляли. Чому тоді вони вас помилували?
