— Хай що ти там зібрався сказати, я вже, поза сумнівом, чула це раніше від свого короля-поета. Але день не нескінченний. Тож питаю тебе: ти жадаєш статевої близькості?
Я безпорадно знизав плечима, знаючи, що заперечувати це безглуздо.
— Ти хотів би близькості зі мною?
Я досі відчував її запах. Тієї миті мені хотілося цього понад усе.
— Так.
— Ти вільний від хвороб? — серйозно запитала Вашет.
Я кивнув, надто вибитий із колії, щоб мене приголомшила відвертість цього запитання.
— Тоді чудово. Якщо я правильно пам’ятаю, не надто далеко звідси є гарна ділянка з мохом, укрита від вітру, — вона пішла вгору, долаючи пагорб неподалік; її пальці вже крутили пряжкою, завдяки якій піхви її меча трималися на плечі. — Ходімо зі мною.
Пам’ять таки послужила їй добре. Над товстим шаром м’якого моху, що причаївся під невеличкою кам’яною кручею й був прикритий від вітру доречно вирослими кущами, вигинали своє віття двоє дерев.
Невдовзі стало очевидно, що Вашет не налаштована стирчати без діла в затінку до вечора. Сказати, що вона була діловита, означало б дуже її зневажити, оскільки Вашет постійно була готова розсміятись. Але вона не була ні кокетливою, ні лукавою.
Вона без дрібки пафосу чи кокетства скинула із себе червоний одяг найманця. Під ним знайшлося кілька шрамів і тверде, худорляве, жилаво-м’язисте тіло. Хоча не можна сказати, що при цьому вона не була округлою та м’якою. А тоді Вашет подражнила мене за те, що я витріщився так, ніби досі не бачив голої жінки, хоча насправді я просто ніколи не бачив, щоб жінка стояла гола-голісінька на сонячному світлі.
Я роздягнувся недостатньо швидко для Вашет, тож вона посміялася й поглузувала з моєї соромливості. Підійшла поближче, роздягла догола, зробивши схожим на общипане курча, а тоді поцілувала мене в уста, притиснувшись теплою шкірою до всього мого тіла.
— Я ще ніколи не цілував жінку свого зросту, — задумливо сказав я, коли ми зупинилися, щоб відсапатися. — Це сприймається інакше.
— Бачиш, як я й досі правлю тобі за вчительку в усьому? — промовила вона. — Ось твій наступний урок: у положенні лежачи всі жінки однакові на зріст. Про вашого брата, звісно, так не скажеш. Надто вже багато залежить від настрою чоловіка та його природних обдарувань.
Вашет узяла мене за руку й лягла на м’який мох, потягнувши мене за собою.
— Отак, — сказала. — Я так і підозрювала. Тепер ти вищий за мене. Тобі від цього стало легше?
Таки стало.
***
Я був готовий до того, що нам із Вашет стане ніяково після повернення з кущів, і здивувався, коли нам геть не стало ніяково. Вона не почала раптом кокетувати (а я не знав би, як тоді бути). І не думала, ніби зобов’язана почати ставитися до мене з якоюсь ніжністю. Це стало очевидно десь тоді, як їй уже вп’яте вдалося приспати мою увагу, зловити мене «громом угору» та грубо повалити на землю.
Загалом вона поводилася так, ніби не сталося геть нічого дивного. А це означало одне з двох: або таки не сталося нічого дивного, або сталося дещо дуже дивне, а вона демонстративно це ігнорувала.
Тобто або все було чудово, або все було дуже погано.
Згодом, вечеряючи самотою, я перебрав у голові те, що знав про адемів. Жодного табу на голизну. Фізичний контакт уважається не надто інтимною річчю. І перед нашою зустріччю, і під час неї, й після неї Вашет поводилася дуже невимушено.
Я згадав оту оголену парочку, на яку напоровся кілька днів тому. Ті двоє були ошелешені, проте не знічені.
Ясна річ, статеву близькість тут сприймали інакше. Проте я не знав жодної конкретної відмінності. І, відповідно, не мав ані найменшого уявлення про те, як поводитися пристойно. А
За звичайних обставин, маючи якесь запитання стосовно адемської культури, я ставив його Вашет. Вона була моєю провідною зорею. Проте мені здавалося, що в цій розмові завеликі шанси напартачити, а добра воля Вашет була єдиним, що берегло мене від утрати пальців на руках.
Ще навіть не доївши, я вирішив, що найкраще буде просто робити як Вашет. Вона ж, як-не-як, моя вчителька.
Дні минали швидко, як це часто буває, коли їх є чим заповнити. Вашет продовжувала мене навчати, а я зосередив усі сили на тому, щоб бути розумним і уважним учнем.
Наші любовні зустрічі тривали і траплялися між моїми уроками. Я ніколи не ініціював їх напряму, проте Вашет здогадувалася, коли моя увага непродуктивно розпорошувалась, і швидко затягувала мене в кущі. «Щоби прочистити твою дурну варварську голову», — пояснювала вона.
Перед цими зустрічами й після них вони однаково видавалися мені бентежними. Однак під час них я геть не тривожився. Вашет начебто також було приємно.
