Коли сидіння Кайла на стільці ганьби добігло кінця, Мадзу повідомила, що він став сильнішим після Одкровення, що «внутрішній сором» було «проявлено», а також подякувала групі, адже їм теж було нелегко. Однак обличчя учасників кола врізалися Робін у пам’ять: вони мали змогу поводитися як завгодно ницо, яким би не було їхнє справжнє ставлення до Кайла чи гомосексуальності загалом, і її налякало те, з яким смаком вони віддалися процесу, навіть знаючи, що настане і їхня черга сидіти в центрі кола.
Робін швидко усвідомлювала, що на Чапмен-Фарм дозволені практики, які зовнішній світ вважає аб’юзивними та насильницькими, але тут вони ховаються під машкарою жаргону. Образливі назвиська та лайка, які звучали під час Одкровення, обілялися під парасолькою ТПР, або «терапії первинної реакції». Коли у когось виникали питання щодо суперечностей чи непослідовності доктрини, майже незмінно звучала відповідь, що все пояснить ПВР («правда вищого рівня»), яку буде їм відкрито на подальшому шляху до чистого духу. Людина, яка ставила власні інтереси над інтересами групи, вважалася жертвою ЕМ (егомотивності). Хто цінував матеріальне чи статус, отримував ярлик БП (бульбашкової персони), а ті, хто йшов із церкви, називалися ПБ — перебіжчиками. Такі поняття, як «фальшиве, чи хибне «я», «жива річ» та «матеріалістичне власництво» нові віряни вживали на буденній основі, починаючи переосмислювати минулий і поточний досвід у світлі церковної доктрини. Також багато говорили про Ворога, який втілював не лише Сатану, а й світські владні структури, наповнені агентами Ворога. На третій тиждень перебування Робін на фермі промивання мізків зробилося ще потужнішим. Новонавернених засипали страшними картинами та статистичними даними зі світу назовні. Іноді це тривало по кілька годин без перерви. Робін розуміла, що це має на меті вселити у новачків відчуття нагальності боротьби, яка буцімто точиться між УГЦ та Ворогом, а також міцніше прив’язати їх до церкви — єдиної надії світу, але вона сумнівалася, що нормальна емпатична людина здатна утриматися від суму та тривоги, коли їй примусово показують сотні й сотні фото з голодними та пораненими дітьми, демонструють дані про торгівлю людьми та рівень бідності або розповідають про дощові лісі, які буде повністю винищено у найближчі два десятиліття. Важко було не погодитися з тим, що планета на межі катастрофи, що людство прийняло низку жахливих рішень, і якщо терміново не змінитися, розплата буде страшною. Ці кошмарні новини вселяли таку тривогу, що Робін раділа нагоді зайти до храму, сісти на тверду підлогу і забутися у колективному співі. Раз чи два вона виявила, що мугикає
Єдиним захистом від інтенсивного промивання були постійні нагадування про те, нащо вона знаходиться на фермі. На жаль, третій тиждень перебування тут приніс дуже мало корисної інформації. Поговорити з Емілі Пірбрайт та Віллом Еденсором не вдавалося, бо на фермі діяла прихована система сегрегації. Попри те, що Вілл був багатий, а членство Емілі тривало майже ціле життя, обох використовували як чорноробів та прислугу, а Робін більшу частину часу проводила у храмі чи в лекторії. Тим не менш вона старалася потай стежити за обома, і ці спостереження підвели її до певних висновків. По-перше, Вілл Еденсор підтримував, наскільки наважувався, контакт із білявою малечею, яку утішав, коли мала впала. Вона була майже певна, що то Цін — його донька від Лін Пірбрайт, й утвердилася у цій думці, коли побачила, як Лін потай обіймає дівчинку в кущах за садибою. Вілл та Лін, очевидно, пішли проти вчення церкви щодо матеріалістичного власництва й ризикували наразитися на суворі покарання, якщо про їхні спроби не втрачати батьківського зв’язку з донькою дізнаються Мадзу, Тайо та Бекка, які за відсутності Джонатана Вейса мали повну владу над Чапмен-Фарм.
Ще більше інтригували відверті ознаки напруги і, мабуть, антипатії між сестрами Пірбрайт. Робін не забула, що Бекка та Емілі звинуватили покійного брата у сексуальних знущаннях, але солідарністю в їхніх стосунках і не пахло. Натомість, коли сестри опинялися поруч, то не дивилися одна на одну й розходилися якомога швидше. Зважаючи на те, як підкреслено члени церкви зазвичай віталися і скільки ґречності проявляли, притримуючи одне перед одним двері чи поступаючись місцем у їдальні, цю поведінку не можна було пояснити страхом піддатися матеріалістичному власництву. Робін спало на думку, що Бекка не хоче забруднитися ледь помітною аурою немилості, яка оточувала голомозу Емілі. Можливо було також, що йдеться про якусь іншу, більш особистісну за природою причину ворожнечі. Лиш одне єднало сестер: зневага до жінки, яка привела їх у цей світ. Жодного разу Робін не бачила навіть натяку на теплоту чи бодай якогось визнання Луїзи з боку її доньок.
