Перевернувши аркуш, вона написала назву вулиці в Клепгемі, на якій колись стежила, навмання додала номер будинку і вигадала індекс, реальними в якому були лише символи «SW11».
Піднявши очі, вона побачила, що більшість групи дописала листи. Піднявши руку, вона передала свого листа усміхненій Бецці й дочекалася, поки всі завершать завдання. Коли всі листи, аркуші та ручки було зібрано, їм дозволили підвестися і піднятися нагору.
Опинившись на подвір’ї, Робін побачила доктора Енді Джова, який поспішав до різьблених дверей садиби з лікарською валізкою в руці. Поки всі з’юрбилися навколо басейну Утопленої пророчиці, щоб поклонитися їй, Робін затрималася, спостерігаючи за Джовом. Двері садиби прочинилися, і вона побачила літню жінку індійського походження. Джов переступив поріг і зник з очей, двері зачинилися. Робін, яка чекала, що вагітна Ван з дня на день почне народжувати, подумала, що причиною поспіху могло стати й це.
— Утоплена пророчиця благословить тих, хто вклоняється їй, — пробурмотіла вона, у свою чергу опинившись біля басейну, звично помазала чоло холодною водою та наздогнала Кайла, Амандіпа та Вів’єн.
Вів’єн саме просторікувала:
— …аж сказяться, а мені начхати. Серйозно, то хрестоматійний приклад хибного «я». Я оце тіки тут почала усвідомлювати, шо вони насправді мені заподіяли, шоб ви розуміли.
— О, я розумію, — відповідав Кайл.
Група, що писала листи, увійшла до їдальні серед перших, а отже, могла обирати місця. Робін, яка кожну трапезу розглядала як можливість зібрати інформацію, бо тільки за їжею перемішувалися різні групи, сіла біля кола членів церкви, які про щось шепотілися. Розмова так їх захопила, що ніхто навіть не помітив Робін.
— …каже, що Джейкобу зовсім погано, але, мабуть, доктор Джов…
Чорношкірий молодик з короткими дредами, який розповідав це, замовк. На роздратування Робін, до неї підсіли Амандіп, Кайл та Вів’єн. Гучний голос останньої і відірвав вірян від розмови.
— …як на мене, нехай ідуть до чорта в пекло, — казала Вів’єн.
— Ми не вживаємо такі слова, — різко звернувся до Вів’єн молодик із дредами, а та почервоніла.
— Даруйте, я…
— Ми нікому не бажаємо пекла, — наполягав молодик. — Ч лени УГЦ не прагнуть посилювати лави прибічників Ворога.
— Ні, ні, звісно ні, — кивала зовсім червона Вів’єн. — Я дуже перепрошую. Мені треба в туалет…
Менш ніж за хвилину до їдальні, де ставало чимдалі більше людей, увійшла насуплена голомоза жінка, яка приїхала з іншого центру УГЦ. Роззирнувшись, вона рушила до порожнього місця Вів’єн. Робін здалося, що Кайл хотів був сказати, що тут зайнято, але передумав і стулив рота.
— Привіт, — мовив завше говіркий Амандіп і простягнув руку жінці в окулярах. — Амандіп Сінґх.
— Емілі Пірбрайт, — буркнула та, потискаючи його руку.
— Пірбрайт? Ого… ти сестра Бекки? — спитав Амандіп.
Робін розуміла його подив, бо дві молоді жінки були геть не схожі між собою. Доглянуте, гладеньке волосся Бекки різко контрастувало з майже лисою головою Емілі, а вічно похмурий вираз обличчя останньої не мав нічого спільного з незмінним ентузіазмом, написаним на обличчі Бекки.
— Ми тут не вживаємо слово «сестра», — відповіла Емілі. — Ти ще не зрозумів?
— Ой, так, вибач, — знітився Амандіп.
— Ми з Беккою були одна одній живими речами, якщо ти про це, — холодно сказала Емілі.
Група давніших членів церкви, які шепотілися, коли прийшла Робін, ледь помітно відвернулися від Емілі. Було очевидно, що вона перебуває в немилості, від чого цікавість Робін до неї подвоїлася. На щастя для неї, невиправна комунікабельність Амандіпа швидко повернулася.
— Тобто ти виросла на фермі? — спитав він в Емілі.
— Так, — відповіла Емілі.
— А Бекка старша чи?..
— Старша.
Робін здалося, що Емілі помічає остракізм з боку групи поруч.
— А ось, дивіться, ще одна моя жива річ, — сказала вона.
Робін, Амандіп та Кайл глянули туди, куди показала Емілі, і побачили Луїзу зі звичною каструлею на коліщатах. Вона розкладала їжу на тарілки за сусіднім столом. Луїза підняла очі, зустрілася поглядом з Емілі й незворушно повернулася до роботи.
— Тобто вона ваша…
Амандіп вчасно схаменувся.
За кілька хвилин Луїза дійшла до їхнього столу. Емілі дочекалася, коли Луїза з локшиною дійде до неї, а тоді гучно сказала:
— Але молодшим за мене та Бекку був Кевін.
У Луїзи затремтіла рука, і гаряча локшина льопнула з тарілки Емілі їй на коліна.
— Ой!
Луїза з кам’яним обличчям рушила далі.
Насуплена Емілі зібрала локшину з колін, поклала назад на тарілку, тоді вибрала з овочевої суміші (Робін вирішила, що то консервовані помідори) нечисленні свіжі шматочки, відсунула вбік і почала їсти решту.
— Ти не любиш моркву? — спитала Робін. На Чапмен-Фарм так убого годували, що всі завжди доїдали до кінця.
— А тобі яке діло? — огризнулася Емілі.
Доїдала Робін мовчки.
