Як він і сподівався, тут знайшовся вільний номер для одного. Його вікна дивилися не на море — годі було й сподіватися на таке в сезон — а на дахи Кромера. Свідомо шукаючи плюси, Страйк відзначив, що кімната чиста, а ліжко зручне, але трохи побувши всередині в оточенні тих самих приглушених жовто-червоних тонів, що й фойє, він раптом відчув ірраціональну клаустрофобію. З дитинства і протягом усієї військової кар’єри він спав і в машинах, і в наметах на твердій землі, і в сквотах, і в тому жахливому сараї на Чапмен-Фарм, і на багатоповерховій парковці в Анголі. Не було жодних причин скаржитися на цілком пристойний готельний номер.
Та коли Страйк повісив куртку і роззирнувся, виглядаючи опори для рук на шляху між ліжком та ванною кімнатою, який вранці доведеться долати на одній нозі, депресивний настрій, якому він не піддавався цілий день, переміг. Упавши на ліжко, він обтер обличчя і більше не зміг не думати про дві причини свого пригніченого стану: Шарлотту та Робін.
Страйк зневажав саможаління. Під час армійської та детективної кар’єри він вдосталь надивився на справжні злидні, травми та труднощі, а також вважав, що не слід забувати, у чому йому пощастило. Проте Шарлоттині нічні погрози не давали йому спокою. Якщо вона їх виконає, наслідки будуть потворні. Він спізнав достатньо цікавості з боку преси, щоб розуміти, чим вона загрожує його бізнесу, і вже мав проблему з боку Паттерсона, який намагався йому нашкодити. Він дуже сподівався, що більше ніколи не муситиме ховатися й не приходити до офісу чи втратить клієнтів, яким потрібен анонімний сищик, а не зірка мимоволі, особливо така, якій закидають насильство над жінкою. Він знову дістав мобільний і загуглив своє ім’я разом із Шарлоттиним.
Трохи результатів знайшлося — здебільшого старі статті, у яких побіжно згадувалися їхні стосунки, серед них і стаття про побиття Лендона Домера. Отже, вона ще мовчить. Звісно, щойно заговорить — Страйк про це дізнається: послужливі друзі почнуть ділитися з ним своїм обуренням, як завжди роблять люди, що прочитали погану новину й думають, що таким чином допоможуть.
Страйк позіхнув, поставив телефон заряджатися і, хоч було ще рано, пішов у душ. Він сподівався, що гаряча вода покращить настрій, та поки намилювався, почав думати про Робін, що нітрохи не втішало. В останні дві мандрівки до прибережних містечок, що мали місце в контексті попередніх справ, він їздив із нею: вони разом їли картоплю в Скеґнессі та ночували у сусідніх кімнатах у Вітстейблі.
Особливо добре він пам’ятав вечерю в тому останньому готелі, коли він уже розійшовся з тодішньою подругою, а вона ще не прийняла запрошення піти за побачення з Раяном Мерфі. Робін була в блакитній сорочці. Вони пили ріоху й сміялися, а на останньому поверсі на них чекали сусідні номери. Ситуація була така сприятлива (подумав Страйк): вино, море, відсутність пари в обох, жодних завад, і що він зробив? Нічого. Навіть якби він просто сказав, що закінчив попередній роман — короткий, незадовільний і початий винятково для того, щоб не думати про неї — це могло б стати початком розмови, яка звернула б на почуття Робін, але натомість Страйк за звичкою замкнувся у собі, боячись зашкодити їхній дружбі та діловому партнерству, а ще — отримати відмову. Єдина — і вчасно перервана — п’яна спроба поцілувати Робін під готелем «Рітц» на її тридцятий день народження була зустрінута нею з таким острахом, що цей образ закарбувався в пам’яті Страйка.
Він голий повернувся до ліжка і зняв протез. Той неохоче розстався з гелевою подушечкою на кінці кукси, а Страйк слухав мартинів, що кружляли в призахідному світлі, і страшенно шкодував про те, що тоді у Вітстейблі промовчав. Якби він сказав хоч щось, то тепер, може, не почувався б так жалюгідно й не сподівався хіба на те, що Раян Мерфі не витримає і нап’ється.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Наступного ранку Страйк прокинувся і спершу не зрозумів, де він. Уві сні він сидів з Робін в її старому «лендровері» й обмінювався з нею історіями про утоплення: уві сні вони обоє тонули по кілька разів.
Розліпивши очі, він потягнувся по телефон, щоб вимкнути будильник, і побачив, що за останні пів години прийшло сім повідомлень: від Пат, Люсі, Прюденс, Шпеника, Ільзи, Дейва Полпорта та журналіста Ферґюса Робертсона. Із тремом остраху він відкрив SMS від Пат.
Щойно дзвонила її сестра. Я сказала, що вас немає.
Тримайтеся.
Наступним Страйк прочитав повідомлення від Люсі.
Ломако, я так співчуваю, щойно побачила. Це жахливо.
Не знаю, що сказати. Тримайся!
Уже зі справжнім жахом Страйк сів на ліжку і відкрив SMS від Ферґюса Робертсона.
