Перша призначена на сьогодні зустріч нітрохи не мала відвернути його від особистих проблем, і взагалі він сердився, що мусить цим займатися. По кількох днях вагань коханець Біжу, королівський адвокат Ендрю Гонболд, відправив Страйкові короткого листа, в якому пропонував обговорити «питання під розглядом». Страйк погодився на зустріч лише тому, що хотів раз і назавжди покінчити зі складнощами, які створив йому необачний зв’язок з Біжу, але до дворівневих апартаментів адвоката близько дев’ятої прийшов у не надто товариському настрої. Всі його думки були про дядька у Корнволлі. Подзвонивши у двері квартири, яку Гонболд, вочевидь, орендував не так давно і від якої було дві хвилини пішки до Лавінґтонських судових палат, Страйк устиг підрахувати, що це житло коштує адвокату від десяти тисяч фунтів на місяць. Біжу мала вельми вагомі причини нехтувати контрацепцією. Двері Страйку відчинив високий і пихатий на вигляд чоловік зі щоками як у бладгаунда, порепаними венами на обличчі, помітним черевом і сніжно-білим волоссям, крізь яке проглядала лисина у вікових плямах. Гонболд провів Страйка до відкритої вітальні, оздобленої зі смаком, але без фантазії. Інтер’єр геть не пасував до пожильця, який ніби зійшов із картини Вільяма Гоґарта і чий вигляд вимагав тла з оксамитовими шторами і полірованим червоним деревом.
— Отже, — гучно почав Гонболд, коли чоловіки сіли один навпроти одного за скляний кавовий столик, — ви маєте для мене інформацію.
— Авжеж, маю, — відповів Страйк, якого відсутність розшаркувань цілковито влаштовувала. Він дістав телефон, відкрив на ньому фото Фари Навабі на Денмарк-стріт і поклав перед Гонбол-дом. — Знаєте її?
Гонболд видобув із нагрудної кишені окуляри в золотій оправі, тоді взяв телефон і понаближав та повіддаляв його від себе, ніби за умови правильно обраного кута та відстані на фото могла з’явитися якась інша жінка.
— Так, — нарешті відповів, — хоч під час нашого знайомства одяг на ній був геть не такий. Це Аїша Хан, вона працює на «Тейта і Бранніґана», адвокатів у справах про репутацію. Щодо неї мені телефонував сам Джеремі Тейт.
— А ви йому передзвонювали?
— Я що? — перепитав Гонболд громовим голосом, призначеним для того, щоб докрикуватися до найдальших куточків судової зали.
— Ви зв’язували з «Тейтом і Бранніґаном», щоб уточнити, чи справді вам телефонував Джеремі Тейт?
— Ні, — відповів Гонболд, — але я перевірив цю жінку. Я зазвичай не зустрічаюся з людьми отак знічев’я без клієнта. Я побачив її ім’я на їхньому сайті. Вона щойно заступила на роботу.
— На сайті була її фотографія?
— Ні, — відповів Гонболд, якому стало помітно некомфортно.
— Її справжнє ім’я, — сказав Страйк, — Фара Навабі. Вона детектив під прикриттям з агенції «Паттерсон Інкорпорейтед».
Запала секундна пауза.
— Курва! — вибухнув Гонболд. — Вона працює на якийсь таблоїд? Чи на мою трикляту дружину?
— Обидва варіанти можливі, — відповів Страйк, — але Паттерсон мав свою людину в мене в агенції протягом останніх кількох місяців. Цілком може бути, що його мета — добитися, щоб мене притягнули до суду за незаконне прослуховування вашого кабінету. Чи лишалася Навабі там на самоті?
— Так, — простогнав Гонболд, пригладжуючи ріденьке волосся. — Я запросив її, а тоді вийшов у туалет. Вона кілька хвилин була там сама. Чорт! — знову вибухнув він. — Вона була збіса переконлива!
— Вочевидь, акторське майстерність — її чеснота, бо у прихованому стеженні вона нікудишня.
— Мітчелл Паттерсон, дідько його вхопи… і як це він щоразу виходив сухим із води після стількох історій з прослуховуваннями… нічого, я його взую і висушу, навіть якщо це буде останнє…
У Страйка задзвонив мобільний.
— Перепрошую, — сказав він, беручи його зі столика. — Люсі?
— Знайшли його.
— Слава Богу, — промовив Страйк, занурившись у полегшення ніби в теплу ванну. — Де він був?
— Блукав пляжем. Кажуть, був геть не в собі. Ломако, я їду просто туди і спробую його переконати поїхати зі мною, ніби в гості, щоб ми могли з ним обговорити, як бути. Не можна його так лишати.
— Гаразд. Мені з тобою їхати?
— Не треба, я сама впораюся, але заїдеш до нас, як він буде тут, щоб ми разом поговорили? Завтра ввечері?
— Так, звісно, — відповів Страйк, чий настрій дещо зіпсувався. Робін із Чапмен-Фарм забиратиме хтось інший.
Він повернувся до вітальні і побачив Гонболда з кавником у руках.
— Бажаєте? — гаркнув він до Страйка.
— Не відмовлюся, — відповів Страйк, знову сідаючи.
Тепер обоє сиділи, і між чоловіками запала трохи незручна мовчанка. Зважаючи на те, що обоє мали секс з однією жінкою у приблизно один період часу, і з огляду на те, що Біжу завагітніла, Страйк розумів, що ця розмова неминуча, але не хотів бути тим, хто її почне.
— Біжу згадувала, що ви з нею зустрічалися раз чи два, — прогримів адвокат. — І потому.
— Так і було, — збрехав Страйк.
— Познайомилися на хрестинах, так? Сина Ельзи Герберт.
— Ільзи, — виправив Страйк. — Так, Ільза та її чоловік — мої давні друзі.
— Тобто Біжу не…
— Про вас не обмовилася жодним словом. Я не говорю про роботу за межами офісу, а вона про неї не питала.
