Робін заплакала.
— Чорт, — сказав Мерфі, підсуваючи стілець ближче, щоб обійняти її. — Робін, я дарма показав тобі це лайно. Треба було просто сказати, що вони верзуть казна-що, і тобі немає про що хвилюватися.
— Нічого, все добре, — відповіла Робін, опанувавши себе. — Я хочу подивитися… може, вона скаже щось корисне… про ту жінку під вигаданим іменем…
— Шері? — спитав Мерфі. Робін звільнилася з його обіймів.
— Вона каже її ім’я?
— Так, у кінці. Саме там починається оте…
Робін підвелася, пішла до своєї сумки і принесла записник і ручку.
— Шері — це жінка, до якої ми зі Страйком сьогодні їздили.
— Добре, — невпевнено відповів Мерфі. — Можемо промотати вперед, подивитися шматок із Шері, а про решту забути.
— Чудово, — озвалася Робін, знову сідаючи тепер уже з записником. — Вибач, — додала вона, витираючи очі, — не знаю, що це зі мною таке.
— Угу, таке враження, що ти вирвалася з секти чи що.
Але Робін не могла дохідливо пояснити Мерфі, як почувається, слухаючи цю безсоромну брехню, що прикриває страшне залишення без допомоги, чи якісь ба йки про сексуальне знущання, коли всі її думки були про присмертну дитину. Провалля між тим, якою УГЦ себе виставляла, і тим, якою була насправді, постало перед нею як ніколи чітко. У глибині душі Робін хотілося закричати і жбурнути ноутбук Мерфі об стіну, але натомість вона висунула стержень ручки і чекала.
Мерфі промотав запис уперед, і разом вони почали дивитися, як Бекка з подвійною швидкістю жестикулює, хитає головою і киває.
— Це вже далеко, — сказав Мерфі, — вона там має відкинути волосся з обличчя…
Він прокрутив запис назад і нарешті натиснув відтворення.
— …інша жінка під вигаданим іменем? — спитала поліціянтка.
— О, — відповіла Бекка, прибираючи сяйливе волосся від обличчя, — так. Я про неї згадала, бо вона виявилася справжнім знаряддям божественної сили.
Робін майже відчула, як сильно поліціянтам кортить перезир-нутися. Поліціянт із тонзурою прочистив горлянку.
— Що ви маєте на увазі?
— Шері була посланницею Благословенного Божества, яка мала відвести Дайю, нашу пророчицю, до моря. Шері поділилася зі мною своїм призначенням…
Робін почала записувати.
— …і я повірила їй, і недарма. Позірно погане виявилося добрим, розумієте? Тато Джей підтвердить кожне моє слово, — провадила Бекка точно таким самим щирим і розважливим тоном, яким говорила раніше. — Я чиста духом, а отже, розумію, що диявольське на позір може виявитися насправді божественним, і навпаки…
— Тепер бачиш, про що я… — почав Мерфі.
— Ш-ш, — цитьнула на нього Робін, уважно слухаючи.
— Шері прийшла, виконала своє призначення, а тоді покинула нас.
— Тобто померла? — спитав поліціянт-чоловік.
— У тому сенсі, який вкладає у це слово світ матеріалістів, смерті не існує, — усміхнулася Бекка. — Ні, вона просто пішла з ферми. Я думаю, що колись вона повернеться, ще й разом зі своїми донечками, — зі смішком додала Бекка. — Я бачу, що вам дивно це чути, але нічого страшного. Тато Джей завжди каже…
— «Краще один чесний скептик, ніж сотня таких, що думають, ніби пізнали Бога, а самі зачаровані лише власною побожністю», — сказала Робін, промовляючи слова в унісон з Беккою.
— Я намагаюся сказати, — провадила Бекка на екрані, — що мій персональний зв’язок із Утопленою пророчицею і мої стосунки із божественним вмістилищем, що постраждало без провини, означають, що я була більш ніж готова вислухати пояснення Ровени. Я готова була проявити розуміння і співчуття… але вона покинула нас, нічого не пояснивши, — додала Бекка, і її усмішка згаснула. — Вона втекла, а на околиці ферми на неї чекав чоловік у машині. Він забрав її і повіз геть. Тож важко не припустити, що вони з цим чоловіком змовилися, правда? Може, вони хотіли викрасти дитину? Чи вона робила фотографії оголених дітей, щоб показати цьому чоловіку?
— Далі вона тільки просторікує про те, як ти втекла і це було дуже підозріло, — сказав Мерфі, згортаючи відео. — Ти в нормі?
— Так, — відповіла Робін і потягнулася по своє вино. Вона випила половину келиха, а тоді сказала: — Мабуть, це просто шок.
— Ще б пак, такі звинувачення…
— Ні, не в цьому річ… мабуть, я тільки тепер зрозуміла… вона вірить. Вона в усе це вірить і… і щиро вважає себе хорошою людиною.
— Ну, — озвався Мерфі, — мабуть, на те воно й секта. — Він закрив ноутбук. — Їж каррі.
Але Робін уже дивилася на свої нотатки.
— Їстиму. Але спершу маю подзвонити Страйку.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Страйк повільно крокував уздовж Чарінґ-Кросс-Роуд, повертаючись з Чайнатауна, де він на самоті повечеряв у ресторані на Вардор-стріт. Визираючи на темну вулицю за мискою сінгапурської локшини, він побачив кількох людей у синіх спортивних костюмах, які прямували в бік Руперт-Корт, про щось розмовляючи. Їхніх облич Страйк не роздивився, але недобрий гумор підказав йому, що теревенять вони про приватну розслідувачку, що кілька місяців прожила на їхній дорогоцінній фермі непоміченою.
