— Курва, — тихо промовив Страйк, коли постать дістала з-під своєї чорної одежі пістолет, а тоді дуже повільно позадкувала від дверей угору сходами до майданчика, який прилягав до Страйкової квартири.
З’явився доставщик із коробкою піци. Він постукав у двері, зачекав. Минула хвилина чи дві, він дістав телефон, подзвонив, зрозумів, вочевидь, що помилився адресою, і пішов.
Минуло ще зо дві хвилини. Непроханий гість дочекався, коли зачиняться двері надвір, а тоді вибрався зі сховку і ще хвилину роздивлявся двері офісу, а тоді розвернув пістолет руків’ям уперед і спробував вибити скло. Скло не піддалося. Постать у балаклаві сховала пістолет у куртку, почала спускатися сходами і зникла.
Страйк прокрутив запис назад і проглянув ще раз — кадр по кадру. Неможливо було сказати, чи пістолет справжній, бо освітлення на майданчику було погане, а з нього не стріляли, та в будь-якому разі детектив розумів, що з цим треба звертатися до поліції. Переглядаючи запис, Страйк відзначив зловісну поведінку людини в балаклаві, і справа була не тільки у спробі проникнути в офіс. Непроханий гість роззирався туди й сюди, рухався акуратно, сховався, коли з’явилася небезпека викриття: все це вказувало на людину з досвідом.
Задзвонив мобільний. Страйк прийняв дзвінок, не відводячи очей від екрана.
— Алло?
— Це Корморан Страйк? — спитав задиханий чоловічий голос.
— Так. Хто це?
— Що ти зробив із моєю дружиною?!
Страйк відвернув очі від екрана і насупився.
— Хто це?
— ЩО ТИ ЗРОБИВ ІЗ МОЄЮ ДРУЖИНОЮ? — загорлав чоловік так гучно, що Страйк мусив відсунути динамік від вуха. На іншому кінці він почув фоновий жіночий голос, який повторював: «Містере Вудз, містере Вудз, заспокойтесь…» Також там гучно плакали діти.
— Я не розумію, про що ви говорите, — промовив Страйк, але в глибині душі він уже здогадався і аж окам’янів від передчуття ще гіршого, ніж коли Біжу заявила, що вагітна.
— МОЯ ДРУЖИНА! МОЯ ДРУЖИНА…
Чоловік кричав і плакав водночас.
— Містере Вудз, — промовив жіночий голос, тепер уже гучніший, — дайте мені телефон. Містере Вудз, ми про все подбаємо. Віддайте телефон. Ви потрібні донькам, містере Вудз.
Страйк почув, як телефон передають із рук у руки. Тепер жіночий голос із брістольським акцентом говорив йому у вухо; чути було, що жінка йде.
— Містере Страйк, це констебль поліції Гізер Вотерс. Наскільки ми розуміємо, ви сьогодні заходили до місіс Керрі Вудз? Ми знайшли вашу візитну картку.
— Заходив, — відповів Страйк, — так.
— Я можу спитати, у зв’язку з чим це було?
— А що сталося? — спитав Страйк.
— Я можу поцікавитися, про що ви говорили з місіс Вудз, містере…
— Що сталося?
Він почув, як зачинилися двері. Фонові шуми зникли.
— Місіс Вудз повісилася, — відповів жіночий голос. — Її чоловік повернувся ввечері з роботи і виявив тіло у гаражі.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Новину про смерть Керрі, яку Страйк передав їй у телефонній розмові, Робін прийняла дуже важко. Наступного дня обох детективів поодинці допитала поліція. Страйк, який показав правоохоронцям відео з чоловіком у балаклаві, мав ще одну розмову з поліцією пополудні.
Протягом наступної доби Страйк та Робін майже не бачилися. Страйк делегував партнерці завдання зв’язатися з дітьми Волтера Фернсбі та Маріон Гакслі, щоб спитати їхньої думки про нещодавній вступ батька одних та матері інших до лав УГЦ, і якщо вони не проти — домовитися про інтерв’ю. Страйк зробив це, бо розумів, що Робін не можна сидіти без діла, але наполіг, що працювати вона має з дому, щоб, бува, не стикнутися з представниками УГЦ біля офісу. Сам він тим часом сконцентрувався на новій клієнтці, яка змінила братів Франків. То була чергова дружина, яка підозрювала в невірності свого заможного чоловіка.
