— Якщо Кевін Пірбрайт не помилився, — відповіла Робін, — Лін народилася внаслідок зґвалтування, і якщо Дейрдре була готова навіть у щоденнику написати, що Вейс її зґвалтував, вона становила загрозу для нього і для церкви.
— Думаєш, Вейс убив її, прикопав десь на Чапмен-Фарм, а всім сказав, що прогнав її, аби не робити тест на батьківство? Бо йому досить було сказати, що це був секс за згодою, попросити когось із сектантів підтвердити, що Дейрдре сама пішла до нього, і все, вже нічого не доведеш. І, як ти й зазначила, Дейрдре лишилася на фермі, коли вся її сім’я пішла. Це суду теж не сподобалося б. Як і той факт, що чоловік вважав її хвойдою і не бажав більше знати.
Помітивши вираз обличчя Робін, Страйк додав:
— Я не хочу сказати, що ці аргументи справедливі чи цінні. Я просто намагаюся реально оцінити шанси Дейрдре в чомусь переконати присяжних.
— Навіщо взагалі вона згадала зґвалтування у щоденнику? — спитала Робін. — Вона знала, що зверхники секти його прочитають, і це не схоже на жінку, яку описала нам Ніав. Пасивна жінка так би не вчинила.
— Можливо, вона була у відчаї, — припустив Страйк. — І сподівалася, що щоденник прочитає хтось, хто зможе їй допомогти. — Він відкусив ще хліба, а тоді додав: — Поки ти будеш на фермі, я шукатиму Дейрдре. З неї міг би бути збіса цінний свідок.
— Звісно, її не обов’язково убили, — мовила Робін, думаючи про своє. — Якщо вона мала проблеми з серцем до Чапмен-Фарм, а там її примусили працювати без нормального харчування, вона могла померти з природних причин.
— Якщо це сталося, а вони не повідомили про смерть, маємо злочин. Біда в тому, що нам потрібне тіло, щоб його довести.
— Там ферма з полями, — нагадала Робін. — Її могли закопати де завгодно.
— І ми не зможемо умовити поліцію перекопати поля на основі недоведеного здогаду.
— Знаю, — відповіла Робін. — Плюс ще відсутність календарів та годинників…
— Так, я хотів це з тобою обговорити, — сказав Страйк.
— Якщо ми знайдемо людей, які захочуть говорити, зі сприйняттям їхніх свідчень будуть проблеми, — провадила Робін. — «Коли це сталося?» «Я гадки не маю». Фальшиві алібі не складуть жодних труднощів. Тільки вищі чини церкви знають, котра нині година — буквально.
— Так, але є й нагальніша проблема. На фермі ти не зможеш непомітно стежили за часом.
— Я щось придумаю, — відповіла Робін, — але якщо ви будете в записках указувати дні тижня і дати, це дуже допоможе.
— Гарна ідея, — сказав Страйк, дістаючи записник і роблячи в ньому відповідну помітку.
— І ще, — провадила Робін, якій було трохи ніяково питати про таке, — якщо я іноді кластиму в камінь записки для Раяна, зможеш їх передавати?
— Без проблем, — відповів Страйк і з кам’яним обличчям зробив ще одну помітку. — Ти мені теж зроби ласку: якщо буде нагода дістати криваву сокиру з порожнього дерева, дістань.
— Постараюся, — усміхнулася Робін.
— Твої рідні знають, що ти робитимеш?
— У загальних рисах, — відповіла Робін. — Я попередила, що працюватиму під прикриттям, але не казала, куди їду. Раян їм дзвонитиме, триматиме в курсі… Я дуже сподіваюся, що Абіґейл Ґловер погодиться на розмову з тобою, — додала Робін, не бажаючи обговорювати тему Мерфі, — бо я б залюбки дізналася більше про її батька. Ти помітив, як мало відомо про минуле Вейса?
— Помітив. А ще те, що освіту у Гарроу він не приховує.
— Це так, але все інше здається дуже схематичним, правда? Батько був бізнесмен, але що за бізнес, — невідомо, а тоді після трагічної загибелі першої дружини він знаходить віру і створює УГЦ. І вся історія.
Принесли страви. Страйк, який не дозволяв собі смажену картоплю, так заздрісно подивився на тарілку Робін, що вона аж засміялася.
— Пригощайся. Я її замовила тільки тому, що з завтрашнього дня голодуватиму.
— Та ні, — похмуро відповів Страйк, — мені ще кілька кілограмів треба скинути.
Він тільки почав нарізати куряче філе, коли знову задзвонив мобільний. Лондонський номер, чий — невідомо. Відклавши ніж та виделку, він узяв слухавку.
— Алло?
— О… драсті, — почувся жіночий голос. — Це Кемерон Страйк?
— Це я, — відповів Страйк, який нечасто завдавав собі клопоту виправляти цю помилку. — А ви хто?
— Ава Рейні. Ви просили вам передзвонити.
— Так, — відповів Страйк, пишучи в записнику «дружина Рейні», і розвернув сторінку до Робін. — Просив. Власне, хотів дізнатися, чи не могли би ви передати повідомлення від мене вашому чоловікові, місіс Рейні?
— Джорданові? Нашо це? — підозріливо спитав голос. На тлі чулися голоси, музика. Страйк вирішив, що Ава Рейні дзвонить зі свого манікюрного салону.
— Я розшукую людей, які в минулому жили на Чапмен-Фарм, — пояснив Страйк.
— А, в секті? — спитала Ава Рейні.
— Саме так. Наскільки мені відомо, ваш чоловік мешкав там у дев’яності.
— Було таке, — відповіла вона.
— То чи могли б ви…
— Не могла б, — відповіла вона. — Ми розбіглися.
— О, дуже прикро, — сказав Страйк.
— Його закрили, — пояснила Ава.
— Так, я знаю, — почав Страйк, — і саме тому…
— Скотина він. Я з ним беру розлучення, — заявила Ава.
