— Всім доброго ранку! Я Бекка Пірбрайт, і я благословенна належати до Універсальної церкви з вісьмох років. Я коротко опишу вам, що чекає на вас під час тижневого ретриту, і залюбки відповім на всі питання! Тільки спершу виїдемо з Лондона, щоб мене не арештували за відсутність ременя безпеки! — додала вона і знову сіла. Почулися смішки.
Поки їхали Лондоном, у салоні почали точитися тихі розмови, але за якоюсь мовчазною згодою всі поштиво шепотіли, ніби вже опинилися в місці поклоніння. Амандіп розповів Робін, що він докторант і вивчає технічні науки, Робін поділилися історію про своє буцімто скасоване весілля і неіснуючу кар’єру піарниці, і майже всі в автобусі дізналися, що літній чоловік — професор антропологічної філософії на ім’я Волтер Фернсбі. Робін помітила, що Бекка роздивляється пасажирів у дзеркалі заднього огляду, яке було повернуте на салон замість дороги. Легкі рухи правого плеча Бекки вказували на те, що вона робить нотатки.
Коли мікроавтобус виїхав на трасу М11, Бекка знов увімкнула мікрофон і почала, звертаючись до пасажирів у дзеркало:
— Привіт! Отже, ми виїхали, і тепер я розкажу вам, що чекає вас на Чапмен-Фарм. Це справді важливе місце в історії нашої церкви. Чи хтось із вас читав книжку Тата Джея «Відповідь»?
Більшість пасажирів підняли руки. Робін свідомо не читала книжку Джонатана Вейса до входження у церкву, щоб мати привід ставити більше питань і щоб справити враження людини, яку треба переконувати в істинності вчення УГЦ.
— Ті, хто читав «Відповідь», уже знають, що ми слідуємо вченню п’ятьох пророків, похованих чи шанованих на території Чапмен-Фарм. Ваше перебування на фермі передбачає три заняття: навчання, служіння та духовну практику. На вас чекають різноманітні завдання, серед яких практична діяльність на свіжому повітрі та задоволення духовних потреб. Ми виявили, що під час таких ретритів люди дізнаються про себе навіть більше, ніж про нас. Для початку я роздам вам форми з опитуванням. Заповніть їх якомога ретельніше… ручки я теж видам. Ми їдемо рівним, гладеньким відрізком траси, тож сподіваюся, що нікого не закачає!
Знову почувся нервовий сміх. Бекка дала найближчому пасажиру стос скріплених опитувальників та пучок ручок, і все це розійшлося салоном.
Робін відзначила, що ручка, яка їй дісталася, пронумерована. Вона продивилася список питань на аркуші. Вона чомусь чекала, що йдеться про форму з питаннями про здоров’я, але виявилося, що це тест на особистість. Відповіді передбачали вибір варіантів: «повністю погоджуюся», «частково погоджуюся», «частково не погоджуюся» та «повністю не погоджуюся». Також потрібно було підписати свою форму.
1. Прийнявши рішення, я рідко його змінюю.
2. Я волію працювати у своєму темпі.
3. У мене багато друзів та знайомих.
4. Люди часто звертаються до мене зі своїми проблемами.
5. Я отримую задоволення, коли досягаю своєї мети.
В опитувальнику було більше десяти сторінок. Нерідко нові твердження просто перефразовували попередні. Робін заходилася відповідати, роблячи це як Ровена, більш компанійська і сильніше зацікавлена в чужому схваленні, ніж її авторка. Дівчата попереду хихотіли, порівнюючи свої відповіді.
За сорок хвилин до Бекки повернулася перша заповнена форма. Робін скоро передала і свою, але ручку «забула» — навмисно, щоб подивитися, що буде. Коли було здано всі форми, Бекка знову взяла мікрофон.
— Мені не повернули ручки номер десять і чотирнадцять! — весело сказала вона, і Робін показово «схаменулася», що випадково поклала ручку номер десять у кишеню. Ручка номер чотирнадцять була знайдена під сидінням.
— Тут у нас буде туалетний піт-стоп, — сказала Бекка у мікрофон, коли автобус звернув на заправну станцію «Шелл». — Маєте тридцять хвилин. Будь ласка, не запізнюйтеся!
Виходячи з мікроавтобуса, Робін помітила, що Бекка гортає форми.
Сходивши до вбиральні, Робін пішла назад до стоянки. Знаючи, що на неї чекає, вона захотіла купити шоколадку, хоч і не хотіла їсти, але натомість почала роздивлятися передовиці газет у кіоску з пресою. Всюди писали про референдум щодо брекзиту.
— Сподіваюся, всім полегшало! — радісно сказала Бекка у мікрофон, коли пасажири повернулися, і салоном прокотилася нова хвилька смішків. — За годину ми прибуваємо на Чапмен-Фарм, і я хочу розповісти вам більше про те, що там на вас чекає. Скористайтеся нагодою поставити свої питання. Як вам відомо, одна з цілей УГЦ — запустити сутнісні зміни у світі матеріалізму.
— Амінь! — гукнув професор філософії Волтер Фернсбі, і багато його супутників знову засміялися.
