Стрімка могила полностью

Цей наказ заскочив присутніх зненацька, але всі скорилися й інстинктивно заплющили очі.

— Благословенне Божество, — заспівала Мадзу, — дякуємо тобі за колодязь радості, який ти помістило всередині кожного нас, що його світ матеріалізму намагається висушити. Пізнаючи свою силу, ми славимо твою силу, яка завжди лежатиме за межами нашого сприйняття. Всі ми спершу дух і лиш потім плоть, всі ми маємо в собі крихту сили, яка оживлює Всесвіт. Дякуємо тобі за сьогоднішній урок і за мить радості. А тепер встаньте, — наказала Мадзу.

Робін підвелася разом з усіма. Мадзу зійшла зі сцени, помаранчевий шлейф тягнувся за нею чорними мармуровими сходами. Вона повела усіх до зачинених дверей храму. Наблизившись, вона вказала на клямки блідим пальцем. Ті заворушилися, і двері повільно відчинилися. Робін очікувала побачити, що це зробив хтось з іншого боку дверей, але за ними нікого не було.

— Ти це бачила? — видихнула Пенні на вухо Робін, коли вони спускалися сходами. — Вона відчинила двері, навіть не торкнувшись їх!

— Так! — із ретельною збентеженістю відповіла Робін. — Що це було?

Сама вона була певна, що двері відчинилися завдяки якомусь трюку, якомусь прихованому механізму, але видовище вийшло на диво переконливе.

Попереду, на подвір’ї, сама-одна чекала Бекка Пірбрайт. Озирнувшись, Робін побачила, що Мадзу повернулася до храму.

— Як минула радісна медитація? — спитала Бекка.

Їй відповів невеличкий хор із фраз «так круто» і «неймовірно».

— Перш ніж підемо вечеряти… — («Слава Богу!» — подумала Робін.) —…я хочу сказати кілька слів про ще одну духовну практику УГЦ. Це, — мовила Бекка, показуючи на статую посеред фонтана, — Утоплена пророчиця, яка за житті називалася Дайю Вейс. Я мала честь знати її та засвідчити її неймовірні духовні звитяги.

Кожен із наших пророків за життя був прикладом одного з принципів нашої церкви. Утоплена пророчиця учить нас, по-перше, тому, що смерть може прийти по будь-кого будь-якої миті, тож слід постійно перебувати в духовній готовності вступити до світу духів. По-друге, її самопожертва показує нам, як важливо коритися Благословенному Божеству. По-третє, вона доводить реальність життя після смерті, оскільки продовжує переміщуватися між земним та духовним вимірами. Щоразу, коли ми проходимо повз її фонтан, то опускаємося на коліна, проводимо помазання її водами та визнаємо її вчення такими словами: «Утоплена пророчиця благословить тих, хто вклоняється їй». Це не означає, що ми вважаємо Дайю богинею. Вона є лише втіленням чистого духу та горішнього царства. Я запрошую вас стати на коліна біля фонтану та здійснити помазання перед вечерею.

Всі були такі втомлені та голодні, що ніхто не відмовився.

— Утоплена пророчиця благословить тих, хто вклоняється їй, — пробурмотіла Робін.

— Добре, групо Вогню, ідіть за мною! — усміхнулася Бекка, коли всі вклонилися Утопленій пророчиці, і повела їх до обідньої зали. Робін відчувала мокру пляму в себе на чолі, коли її торкався холодний вітер.

Група Вогню ввійшла до їдальні останньою. На погляд Робін, за столами вже сиділо близько сотні людей, хоча дітей ніде не було видно. Вочевидь, їх нагодували раніше. Вільні місця виднілися тут і там, тож членам групи довелося розділитися і сісти де вийде. Робін пошукала очима Вілла Еденсора і нарешті помітила його за столом, де вільних місць не було, тож натомість сіла між двома незнайомцями.

— Проходиш Тиждень Служіння? — спитав усміхнений молодик із хвилястим білявим волоссям.

— Так, — відповіла Робін.

— Я дякую за твоє служіння, — негайно озвався він, склавши руки і злегка вклонившись.

— Я… не знаю, що на це відповідати, — сказала Робін. Молодик засміявся.

— Відповідь така: «А я за твоє».

— З поклоном? — уточнила Робін, і він знову засміявся.

— З поклоном.

Робін склала долоні, вклонилася і сказала:

— А я за твоє.