Я дуже засмутився, коли прочитав про твою поведінку на читанні книжки Джайлза Гармона. Навіть не уявляю, яка нам може бути користь від того, що ти встав І почав горлати образливі слова до поважного автора. Оскільки Гармон — їхній автор, я не здивуюся, якщо видавництво «Ропер Чард» розірве контракт із тобою.
Колін
20 березня 2015 року
Відправник: Колін Пірбрайт
У відповідь: Читання Джайлза Гармона
Отримувач: Сер Колін Еденсор
Якби ти там був, то одразу б зрозумів, чому я не витримав і сказав Гарману все, що я про нього думаю. Багачики типу нього та Нолі Сеймур гадки не мають, що діється на Чапмен-Фарм. Їх використовують, щоб навертати нових членів, а вони такі, бляха, тупі та зверхні, що навіть не усвідомлюють цього.
Книжка не пишеться, тож видавництво так і так мене кине. Я тут копирсаюся в купі лайна, від якого наче відкараскався. Там було таке, що всім малим налили якусь штуку, — мабуть, наркотик. Ті покарання вертаються до мене в кошмарах. Є цілі білі плями, — я просто не пам’ятаю, що там відбувалося.
Я відчуваю, що Утоплена пророчиця поруч. Якщо зі мною щось станеться, знай, це вона зробила.
Кевін
Листи сера Коліна та леді Еденсор їхньому синові Вільяму
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Лютий 2016 року
Приватний детектив Корморан Страйк стояв у кутку тісного, задушливого, напханого людьми шатра і тримав на руках немовля, яке несамовито горлало. На полотно даху падав дощ, і його аритмічний стукіт пробивався навіть крізь розмови гостей і крик його свіжоспеченого похресника. Обігрівач гамселив Страйкові у спину жаром, але подітися було нікуди, бо його обступили троє білявих жінок — всі десь сорока років і з пластиковими келихами шампанського — і по черзі розпитували про найвідоміші його справи. Страйк погодився «всього хвильку» потримати дитину, поки її мама пішла до туалету, але здавалося, що це триває вже кілька годин.
— А коли, — гучно спитала найвища білявка, — ви зрозуміли, що то не самогубство?
— Не одразу, — так само гучно відповів Страйк, неабияк обурений тим, що жодна з жінок не запропонувала потримати дитину. Мають же вони знати якийсь жіночий фокус, щоб заспокоїти малого? Він спробував легенько потрусити немовля. Воно закричало ще відчайдушніше.
За білявками стояла брюнетка у сліпучо рожевій сукні, яку Страйк запримітив ще у церкві. Перед початком служби вона голосно розмовляла і сміялася на лаві, а тоді притягнула увагу гостей гучним «ах-х-х», коли сонній дитині лили святу воду на голівку, тож пів церкви дивилося на неї замість купелі. Тепер їхні погляди зустрілися. Її очі були ясного кольору морської хвилі й ретельно підфарбовані, щоб краще виділятися на тлі оливкової шкіри і темно-каштанового волосся. Страйк відвів погляд першим. Точно як кут нахилу капелюшка і повільні жести гордої бабусі сповіщали, що пані вже п’яненька, той погляд дав йому зрозуміти, що від жінки в рожевому будуть самі проблеми.
— А Шеклвелльський різник? — спитала білявка в окулярах. — Ви що, справді його впіймали? Фізично?
«Та ні, телепатично».
— Перепрошую, — сказав Страйк, помітивши за скляними дверима кухні Ільзу, матір його похресника. — Маю передати малого його мамі.
Обійшовши розчарованих білявок та жінку в рожевому, він рушив до виходу з шатра, а інші гості розступалися перед ним, ніби крики дитини були сиреною.
