Сайреса Сміта на той час не полишали інші думки. Дивна пригода, що сталася наперередодні, й далі не давала інженерові спокою. Йому кортіло розгадати таємницю загадкової битви в глибинах озера, дізнатися, що ж то за мастодонт чи інше морське чудовисько завдало велетневі-дюгоню такої дивної різаної рани.
Отож він мовчки стояв на березі й пильно дивився на озеро, але в його спокійних водах, що виблискували під ранковим промінням сонця, нічогісінько не було видно.
Біля вішаної смужки берега, де лежав труп дюгоня, було досить мілко, але далі озеро потроху глибшало і посередині, очевидно, мало дуже велику глибину. Напевне, то була гірська западина, наповнена водами Червоного струмка.
— То що, Сайресе, — мовив журналіст, — як на мене, в цьому озері нема нічого підозрілого.
— Ваша правда, дорогий мій Спілете, — відказав інженер, — я і сам не знаю, як пояснити те, що сталося вчора!
— Зізнаюся, — повів далі Гедеон Спілет, — рана, завдана тому земноводному, мені здається щонайменше дивною, а ще здається незбагненним, що могло так високо викинути Топа з води. Складалося враження, що його підкинула чиясь могутня рука і та сама рука, озброєна кинджалом, потім завдала смертельної рани дюгоню!
— Так, — задумливо погодився інженер. — Для мене теж у цьому є щось незбагненне. А чи розумієте ви, дорогий Спілете, яким чином я сам урятувався? Хто мене витяг із моря й переніс у дюни? Ні, чи не так? Я передчуваю в цьому якусь таємницю, і рано чи пізно ми, безумовно, її розгадаємо. Будьмо спостережливими, тільки не треба заводити мови про ті загадкові пригоди з товаришами. Залишмо ці спостереження при собі й мовчки займаймося своїми справами!
Як відомо, інженер досі не міг знайти, де витікав надлишок води з озера, але оскільки не було жодних ознак, що воно будь-коли переповнювалося, витік неодмінно мав існувати. Тут Сайрес Сміт здивовано помітив досить сильну течію поблизу того місця, де стояв. Він кинув у воду кілька паличок і побачив, що вони пливуть на південь. Інженер пішов берегом за течією і дійшов до південного краю озера.
Там рівень води знижувався, ніби вона різко впадала в якусь розколину в землі.
Сайрес Сміт нахилився, майже торкаючись вухом озера, і ясно почув шум підземного водоспаду.
— Саме тут, — промовив він, випростуючись, — витік надлишків води. Тут, у гранітному масиві, вона прорила вихід у море через якісь печери, а ми використаємо їх для себе! Чудово! Зараз перевіримо!
Інженер відламав довгу гілку, обшмульгав з неї листя, і, застромивши її там, де два береги озера сходилися під кутом, визначив, що на глибині одного лише фута справді є широкий отвір. Це й був отой давно шуканий витік води, а сила течії в тому місці була такою великою, що гілку вирвало із Сайресових рук і вона зникла в глибині.
— Теперь немає сумніву, — повторив Сайрес Сміт, — саме тут отвір витоку; я оголю його.
— Яким чином? — запитав Гедеон Спілет.
— Опустивши на три метри рівень води в озері.
— А як можна опустити її рівень?
— Відкривши їй інший вихід, ширший, ніж теперішній.
— Де, Сайресе?
— Там, де берег озера найбільше наближається до краю плоскогір’я.
— Але ж у озера гранітний берег! — зауважив журналіст.
— Нічого, — відповів Сайрес Сміт. — Я висаджу його в повітря, вода рине у вилом, рівень її спаде, і таким чином звільниться отвір до підземної печери…
— А на берег моря литиметься водоспад, — додав Гедеон Спілет.
— Так, водоспад. І ми використаємо його силу, — відповів Сайрес. — Ходімо, ходімо скоріше!
Інженер швидко пішов попереду свого супутника, а той так довіряв йому, що й на хвилину не засумнівався в успіхові Сайресових планів. І все ж таки, як проломити гранітну кручу? Як без пороху, з примітивним знаряддям розколоти ці скелі? Чи не брався інженер за непосильну справу?
Коли Сайрес Сміт і журналіст повернулися до Комина, Герберт і Пенкроф уже розвантажували пліт, на якому привезли дрова.
Зараз, пане Сайресе, дроворуби кінчать своє діло, — сміючись, сказав моряк, — і якщо вам знадобляться муляри…
— Муляри — ні, а хіміки потрібні, — відповів інженер.
— Так, так, — додав Гедеон Спілет. — Ми висадимо в повітря острів…
— Висадимо в повітря острів?! — вигукнув Пенкроф.
— Принаймні частину острова, — підтвердив журналіст.
— Слухайте, друзі, що я вам скажу, — промовив інженер.
І розповів товаришам про відкриття. На його думку, в гранітному масиві під плоскогір’ям Широкий Обрій мала бути досить велика печера, і він збирався туди пройти. Для цього необхідно перш за все звільнити отвір, крізь який тече вода, знизивши її рівень в озері, тобто проломити для води ширший отвір у кам’яному березі. Звідси ж випливає необхідність виготовити вибухівку і зробити добре «кровопускання» озеру на іншому його березі. І він, Сайрес Сміт, спробує виготовити потужну вибухівку з тих матеріалів, які їм надала природа.
