Наш обов’язок змусив віддати тридцять сьому експедицію для Великого Кільця. Тим докладніше ми обговорювали план тридцять восьмої експедиції. Але за останній рік сталося кілька подій, що змінили становище і зобов’язали нас переглянути затверджені попередніми Радами й планетним обговоренням шлях і завдання експедиції. Відкриття способів обробки сплавів під високим тиском при температурі абсолютного нуля поліпшило міцність корпусу зорельотів. Удосконалення анамезонних двигунів, які стали економічнішими, дає можливість літати далі одиночним кораблям. Передбачувані для тридцять восьмої експедиції зорельоти «Аелла» і «Тинтажель» застаріли порівняно з щойно збудованим «Лебедем» — круглокорпусним кораблем вертикального типу з чотирма кілями стійкості. Ми стаємо здатними літати набагато далі.
Ерг Ноор, повернувшись на «Тантрі» з тридцять сьомої експедиції, повідомив про відкриття чорної зірки класу Т, на планеті якої знайдено зореліт невідомої конструкції. Спроба проникнути всередину корабля мало не привела всіх до загибелі, але все-таки вдалося здобути шматок металу від корпусу. Це невідома у нас речовина, хоч і близька до чотирнадцятого ізотопу срібла, що є на планетах надзвичайно гарячої зірки класу 08, відомої вже дуже давно під назвою Дзети Корми Корабля.
Форма зорельота — двоякоопуклого диска з грубоспіраль-ною поверхнею — обговорена в Академії Межі Знань.
Юній Ант переглянув пам’ятні записи інформації Кільця за всі чотириста років з моменту нашого включення в Кільце. Цей тип конструкції зорельотів нездійсненний при нашому напрямку науки і рівні знань. Його не знають на тих світах Галактики, з якими ми обмінювались відомостями.
Дисковий зореліт таких колосальних розмірів, безсумнівно, гість з неймовірно далеких планет, можливо, навіть з позагалактичних світів. Він міг мандрувати мільйони років і спуститися на планету залізної зірки у нашому пустинному поясі на краю Галактики.
Не потребує пояснень важливість вивчення цього корабля шляхом спеціальної експедиції на зірку Т.
Гром Орм увімкнув гемісферний екран, і зал зник. Перед глядачами повільно пропливали записи пам’ятних машин.
— Це недавно прийняте повідомлення з планети ЦР519 — я випускаю для зручності детальні координати — їхня експедиція в систему зірки Ахернар…
Дивним здавалося розташування зірок, і найдосвідчені-ший погляд не міг би пізнати в них давно вивчені світила. Плями газу, що тьмяно світився, темні хмари і, нарешті, великі охололі планети, що відбивали світло надзвичайно яскравої зірки.
Ахернар діаметром усього в три з половиною рази більший за Сонце світився як двісті вісімдесят сонць. Це невимовно яскрава голуба зірка спектрального класу В5. Космічний корабель, який зробив запис, відійшов убік. Мабуть, минули десятки років подорожі. На екрані виникло інше світило — яскрава зелена зірка класу 8. Вона зростала, світячи дедалі яскравіше, поки зореліт чужого світу наближався до неї. Мвен Мас подумав, що чудовий зелений відтінок її світла був би значно красивіший крізь атмосферу. Ніби у відповідь на його думку, на екрані з’явилася поверхня нової планети. Знімки робилися з перервами — екран не показав наближення до планети. Перед глядачами несподівано виросла країна високих гір, оповита всіма можливими відтінками зеленого світла. Чорно-зелені тіні глибоких ущелин і стрімких схилів, голубувато-зелені та лілувато-зелені освітлені скелі й долини, аквамаринові сніги на вершинах і плоскогір’ях, жовто-зелені, спалені гарячим світилом ділянки. Малахітові річки бігли вниз, до невидимих озер і морів, що ховалися за хребтами.
Далі вкрита круглими пагорбами рівнина розстелилася до краю моря, що здавалося блискучим листом зеленого заліза. Сині дерева кучерявились густим листям, галявини розквітали пурпуровими смугами та плямами невідомих кущів і трав. А з глибини аметистового неба могутнім потоком струмувало золотисто-зелене проміння. Люди Землі завмерли. Мвен Мас порпався у своїй неосяжній пам’яті, щоб точно визначити місцезнаходження зеленого світила.
«Ахернар — Альфа Ерідана, високо в південному небі, поряд з Туканом. Відстань — двадцять один парсек… Повернення зорельота з тим же екіпажем неможливе», — швидко линули гострі думки.
Екран згас, і дивним здався вигляд замкнутого залу, пристосованого для роздумів та нарад жителів Землі.
— Ця зелена зірка, — знову пролунав голос голови, — з великою кількістю цирконію у спектральних лініях, розміром трохи більша за наше Сонце. — Гром Орм швидко перелічив координати цирконієвого світила.
— В її системі, — вів далі він, — є дві планети-близнюки, що обертаються одна проти одної на такій відстані від зірки, яка відповідає енергії, що її одержує Земля від Сонця.
