Члени Ради і глядачі завмерли від несподіванки. Дар Вітер не був оратором і не скористався ефектною паузою.
— Початковий план посилки обох зорельотів тридцять восьмої експедиції на потрійну зірку ЄЕ7723…
Тієї ж миті Мвен Мас уявив собі цю потрійну зірку, що по-давньому позначалася як Омікрон 2 Ерідана. У цій системі з жовтої, голубої і червоної зірок, розташованій менш ніж за п’ять парсеків від Сонця, на двох планетах не було життя, але інтерес дослідження полягав не в них. Голуба зірка у цій системі була білим карликом. Розмірами з велику планету, масою вона дорівнювала половині Сонця. Середня питома вага речовини цієї зірки у дві тисячі п’ятсот разів перевищувала щільність найважчого земного металу — іридію. Тяжіння, електромагнітні поля, процеси створення важких хімічних елементів на цій зірці становили величезний інтерес і були дуже важливі для безпосереднього вивчення їх з якнайближчої віддалі. Тим більше, що десята зоряна експедиція, яку посилали колись на Сіріус, загинула, встигнувши попередити про небезпеку. Близький сусід Сонця — подвійна голуба зірка Сіріус — теж мала білого карлика нижчої температури і більших розмірів, ніж Омікрон 2 Ері-дана В з щільністю в двадцять п’ять тисяч разів більшою за щільність води. Досягти цієї близької зірки було неможливо через величезні схрещувальні метеорні потоки, які оперізували зірку і були так розсіяні, що не вдавалося точно визначити поширення згубних уламків. Тоді й була задумана експедиція на Омікрон 2 Ерідана, триста п’ятнадцять років тому.
— …має тепер, після досліду Мвена Маса і Рен Воза, — говорив тим часом Дар Вітер, — таке важливе значення, що відмовитись од нього не можна. Але вивчення чужого далекого зорельота, якого знайшла тридцять сьома експедиція, може дати нам нові знання, які набагато перевершать відкриття першого дослідження.
Можна знехтувати встановленими колись правилами безпеки і рискнути розділити зорельоти. «Аеллу» послати на Омікрон Ерідана, а «Тинтажель» — на зірку Т. Обидва зорельоти першого класу, як «Тантра», що впоралася сама з величезними труднощами.
— Романтика! — голосно і презирливо сказав Пур Хісс і зразу ж зіщулився, помітивши незадоволення глядачів.
— Так, справжня романтика! — радісно вигукнув Дар Вітер. — Романтика — розкіш природи, але необхідна в добре влаштованому суспільстві! Від зайвини тілесних і душевних сил у кожної людини швидше народжується прагнення до нового, до частих перемін. З’являється особливе ставлення до життєвих явищ — спроба побачити більше, ніж рівний поступ повсякденності, чекати від життя вищу норму випробувань і вражень.
— Я бачу в залі Евду Наль, — вів далі Дар Вітер. — Вона підтвердить вам, що романтика — це не тільки психологія, а й фізіологія! Так от: новий зореліт «Лебідь» вирядити на Ахернар, до зеленої зірки, бо тільки через сто сімдесят років наша планета узнає результат. Гром Орм має цілковиту рацію, що дослідження схожих планет і створення бази для просування в космос — наш обов’язок по відношенню до нащадків.
— Запас анамезону готовий тільки для двох кораблів, — заперечив секретар Мір Ом. — Треба десять років, щоб, не порушуючи економіки, приготувати корабель ще для одного польоту. Нагадаю, що тепер багато виробничих сил забере відбудова супутника.
— Я передбачив це, — відповів Дар Вітер, — і пропоную, якщо Рада Економіки вважатиме за можливе, звернутися до населення планети. Хай кожен на рік відкладе розважальні подорожі та мандрівки, хай вимкнуть телевізори наших акваріумів у глибинах океану, перестануть привозити коштовне каміння та рідкісні рослини з Венери й Марса, спинять заводи одягу і прикрас. Рада Економіки визначить краще від мене, що треба спинити, щоб кинути зекономлену енергію на виробництво анамезону. Хто з нас відмовиться скоротити потреби на один тільки рік, щоб принести нашим дітям великий дар — дві нові планети в життєдайному промінні зеленого, приємного для наших земних очей сонця!
Дар Вітер простягнув руки перед собою, звертаючись до всієї Землі, бо знав, що мільярди очей стежать за ним в екранах телевізорів, кивнув головою і зник, лишивши порожнє синювате мерехтіння. Там, в Арізонській пустині, гучний гуркіт періодично струшував землю, вказуючи на те, що чергова ракета полинула з вантажем за межі голубого небокраю. Тут усі присутні в залі Ради підвелися, піднімаючи ліві руки, що означало відкриту і повну згоду з Дар Вітром.
Голова Ради звернувся до Евди Наль.
— Наш гість з Академії Горя і Радості, чи не висловите ви свою думку в аспекті людського щастя?
Евда ще раз піднялася на трибуну.
