Товщина атмосфери, її склад, кількість води збігаються з умовами Землі. Такі попередні дані експедиції планети ЦР519. Ці ж повідомлення свідчать про те, що вищого життя на планетах-близнюках нема. Вище розумове життя так перетворює природу, що це помітно навіть при поверховому спостереженні із зорельота, який летить угорі. Треба гадати, що розумове життя або не змогло там розвинутись, або ще не розвинулося. Це надзвичайно рідкісна удача. Якби там виявилось вище життя, світ зеленої зірки був би закритий для нас. Ще в сімдесят другому році епохи Кільця, понад три століття тому, на нашій планеті обговорено було питання про заселення планет з вищим розумовим життям, яке навіть і не досягло рівня нашої цивілізації. Тоді ж було вирішено, що будь-яке вторгнення на такі планети веде до неминучого насильства внаслідок глибокого нерозуміння.
Ми знаємо тепер, які різноманітні світи у нашій Галактиці. Зірки голубі, зелені, жовті, білі, червоні, оранжеві; усі воднево-гелієві, але залежно від складу своїх оболонок і ядер названі вуглецевими, ціановими, титановими, цирконієвими, з різним характером випромінювання, високими і низькими температурами, різним складом своїх атмосфер і ядер. Планети найрізноманітнішого об’єму, щільності, складу і товщини атмосфери, гідросфери, відстані до світила, умов обертання. Але ми знаємо й інше: наша планета з її сімдесятьма процентами покритої водою поверхні у поєднанні з близькістю до Сонця, яке виливає на неї потужний запас енергії, являє собою не часто бачену основу могутнього життя, де багато біомаси та різноманітних безперервних перетворень.
Тому життя у нас розвинулося скоріше, ніж на інших світилах, де воно було пригнічене нестачею води, сонячної енергії або малими площами суші. І швидше, ніж на планетах, на яких надто багато води. Ми бачили в передачах по Кільцю еволюцію життя на дуже затоплених планетах, життя, що відчайдушно лізе вгору, по стеблинах рослин, які стирчать з вічної води.
На нашій багатій на воду планеті теж порівняно мала площа материків.
У найдавніші періоди історії Землі життя розвивалося повільніше у болотах низьких материків палеозойської ери, ніж на високих материках кайнозойської ери, де точилася боротьба не тільки за їжу, а й за воду.
Ми знаємо, що потрібен певний, найбільш вигідний для добробуту і могутності життя процент співвідношення води й суші, і наша планета близька до цього найсприятливішого коефіцієнта. Таких планет не дуже багато в космосі, і кожна є неоціненним скарбом для нашого людства як новий ґрунт для його розселення і дальшого удосконалення.
Давно вже людство перестало боятися стихійного перенаселення, яке лякало наших далеких предків. Але ми неухильно пориваємось у космос, розширяючи дедалі більше пояс розселення людей, бо в цьому також просування вперед, неминучий закон розвитку. Трудність освоєння планет, які значно відрізняються фізичними умовами від Землі, була така велика, що вже давно породила проекти про поселення людства в космосі на спеціально збудованих гігантських спорудах, схожих на збільшені у багато разів штучні супутники. Ви знаєте, що один такий острів було збудовано напередодні епохи Кільця, — я кажу про «Надир», розташований за вісімнадцять мільйонів кілометрів від Землі. Там живе й зараз невелика колонія людей… Неуспіх цих тісних, надто обмежених місць для людського життя був такий очевидний, що доводиться тільки дивуватися з наших предків, незважаючи на всю сміливість їхнього будівного задуму.
Планети-близнюки зеленої цирконієвої зірки дуже схожі на нашу. Їх відкрили мешканці планети ЦР519. Але для цих тендітних істот планети-близнюки непридатні або їх важко освоювати, і тому жителі ЦР519 поспішили передати нам здобуті відомості, як ми передамо їм свої відкриття.
Зелена зірка перебуває від нас на такій відстані, якої не пролітав жоден з наших зорельотів. Досягнувши її планет, ми висунемося далеко в космос. І висунемося не на малесенькому, штучно зробленому світі, а на міцній базі великих планет, просторих для організації зручного життя, могутньої техніки.
Ось чому я докладно зайняв вашу увагу планетами зеленої зірки — мені вони здаються надзвичайно важливими для дослідження. Зореліт типу «Лебідь» тепер може подолати відстань у сімдесят світлових років, і, можливо, варто тридцять восьму зоряну експедицію вирядити на Ахернар!
Гром Орм замовк і пішов на своє місце, повернувши невеличкий важельок на пульті трибуни.
Замість голови Ради перед глядачами піднявся невеликий екран, на якому врівень грудей з’явилася знайома багатьом масивна постать Дар Вітра. Колишній завідуючий зовнішніми станціями посміхнувся, зустрінутий нечутними вітаннями зелених вогників.
— Дар Вітер перебуває зараз в Арізонській радіоактивній пустині, звідки виряджають партії ракет на висоту п’ятдесяти семи тисяч кілометрів для будівництва супутника, — пояснив Гром Орм. — Як член Ради він хотів висловити перед вами свою думку.
— Я пропоную здійснити найпростіше, — пролунав веселий голос, що зазвучав металом переносного передавача. — Вирядити не одну, а три експедиції!
