Побоювання говорити відверто надзвичайно обурювала Мвена Маса. Він не міг змиритися з думкою про гноблення, яким би випадковим воно не було тепер на розумно влаштованій Землі.
— Чому не вживуть заходів ваші люди, — сказав Мвен Мас, — і не знає про це Контроль Честі і Права? Хіба у ваших школах не вчать історії і ви не знаєте, до чого ведуть навіть малі вогнища насильства?
— Вчать… звісно… — відповіла Онар, дивлячись перед собою.
Квітуча рівнина кінчилась, і стежка, круто завертаючи, ховалася за чагарником. З-за повороту вийшов високий похмурий чоловік, загородивши їм дорогу. Він був голий до пояса, і атлетичні м’язи рухалися під сивим волоссям, що вкривало його торс. Дівчина судорожно вихопила свою руку, шепочучи:
— Я боюся за вас. Тікайте, людино Великого Світу!..
— Стійте! — загримів владний голос.
Так грубо ніхто не розмовляв в епоху Кільця. Мвен Мас інстинктивно заслонив собою дівчину.
Високий чоловік підійшов і спробував відштовхнути його, але Мвен Мас стояв, мов скеля.
Тоді з блискавичною швидкістю незнайомець ударив кулаком його в обличчя. Мвен Мас похитнувся. Ніколи в житті він не зазнавав розрахованих безжальних ударів, які мали на меті завдати страшенного болю, оглушити, образити людину.
Ошелешений, Мвен Мас невиразно почув болісний крик Онар. Він кинувся на суперника, але полетів на землю від наступних двох оглушливих ударів. Онар упала на коліна, прикриваючи його своїм тілом, але ворог з переможним вигуком схопив її. Він заломив дівчині лікті назад, вона страждально вигнулась і заридала, вся червона від гніву. Але Мвен Мас уже опанував собою. В юності в його подвигах Геркулеса були серйозніші сутички з незв’язаними людським законом ворогами. Він пригадав усе, чому його навчали для боротьби врукопашну з небезпечними тваринами.
Мвен Мас неквапливо підвівся, кинув погляд на перекошене люттю обличчя ворога, вибираючи точку для нищівного удару, і раптом випрямився, відсахнувшись. Він упізнав це характерне обличчя, яке так довго переслідувало його у тяжких думах про право на дослід у Тібеті.
— Бет Лон!
Той випустив дівчину і завмер, пильно придивляючись до незнайомого йому темношкірого чоловіка, який зараз втратив усю притаманну йому добродушність.
— Бет Лон, я багато думав про зустріч з вами, вважаючи вас товаришем по нещастю, — вигукнув Мвен Мас, — але ніколи не уявляв, що це буде так!
— Як так? — зухвало спитав Бет Лон, ховаючи лють, що горіла в його очах.
Африканець зробив примирливий жест.
— Навіщо пусті слова? У тому світі ви не проголошували їх і діяли хай злочинно, але в ім’я великої ідеї. А тут в ім’я чого?
— Самого себе, і тільки самого себе! — презирливо кинув крізь зціплені зуби Бет Лон. — Довго я зважав на інших, на спільне благо! Все це не потрібне людині, як я зрозумів. Це знали і деякі мудреці минулого.
— Ви ніколи не думали про інших, Бет Лон, — перебив його африканець. — Роблячи поступку собі у всьому, ким ви стали тепер, ґвалтівник, майже тварина!
Математик зробив рух, збираючись кинутися на Мвена Маса, але стримався.
— Годі, ви говорите надто багато!
— Я бачу, що ви втратили надто багато, і хочу…
— А я не хочу! Геть з дороги!..
Мвен Мас не поворухнувся. Нахиливши голову, він, впевнений і грізний, стояв перед Бетом Лоном, відчуваючи дотик дівочого плеча, яке дрібно тремтіло. І це тремтіння збуджувало в ньому ще більшу злість, ніж дошкульні удари.
Математик не рухаючись дивився в очі африканцеві, які виблискували гнівним полум’ям.
— Ідіть, — шумно видихнув він, відступаючи з стежки.
Мвен Мас знову взяв за руку Онар і повів її між кущів, відчуваючи сповнений ненависті погляд Бета Лона. Край повороту стежки Мвен Мас зупинився так раптово, що Онар уткнулась йому в спину.
— Бет Лон, вертаймося разом у Великий Світ!
Математик засміявся з тією ж безтурботністю, але чутке вухо Мвена Маса вловило нотку суму в зухвалій браваді.
— Хто ви такий, щоб пропонувати мені це? Чи знаєте ви…
— Знаю. Я той, хто так само зробив заборонений експеримент, занапастив людей, що довірилися мені. Я йшов близько від вашого шляху в дослідженні, і ми… ви і я, й інші вже напередодні перемоги! Ви потрібні людям, але не такий…
Математик ступив крок до Мвена Маса і опустив очі, та раптом повернувся і презирливо кинув через плече грубі слова заперечення. Мвен Мас мовчки пішов стежкою. До п’ятого селища лишалося близько десяти кілометрів.
Узнавши, що дівчина самотня, африканець порадив їй перейти на східне узбережжя у приморські селища, щоб не зустрічатися більше з жорстокою і грубою людиною.
