Колишній славетний учений ставав тираном у тихому і відокремленому житті маленьких селищ гірської області. Щоб запобігти небажаним наслідкам, Мвен Мас вирішив зразу ж іти в містечко й просити про нагляд за цим чоловіком. Мвен Мас попрощався з Онар на околиці селища. Дівчина розповіла йому, що недавно в лісах куполоподібної гори начебто з’явились тигри, які втекли із заповідника чи досі ще збереглися в непролазних хащах навколо високої гори острова. Міцно схопивши його за руку, вона просила бути обережнішим і ні в якому разі не йти через гори вночі. Мвен Мас швидко пішов назад. Розмірковуючи над тим, що трапилося, він бачив перед собою останній погляд дівчини, сповнений тривоги і відданості. Вперше Мвен Мас подумав про справжніх героїв давнього минулого — людей, які лишалися хорошими в полоні приниження, злоби й фізичних страждань, людей, які знесли найважчий подвиг — зостались справжніми людьми, коли їхнє оточення сприяло розвитку звірячого себелюбства.
Подвійність життя завжди висувала перед людьми свої суперечності. У далеку давнину, серед небезпек і приниження, сила любові, відданості й ніжності надзвичайно зростала саме на краю загибелі, у ворожому і грубому оточенні. Підкорення примх грубої сили робило все короткочасним і нестійким. Доля окремої людини могла в будь-яку мить різко змінитися, прирікаючи на крах її плани, надії і сподівання, бо в погано влаштованому суспільстві давніх часів дуже багато залежало від випадкових людей. Але ця давня скороминучість надій, любові і щастя, замість того щоб ослабляти, посилювала почуття.
Ось чому все краще в людині не могло загинути, незважаючи на тяжкі випробування рабства Темних віків чи ери Роз’єднаного Світу.
Вперше африканець подумав, що в давнину в житті, яке уявляється тепер усім людям таким важким, було і щастя, й надії, і творчість, часом, можливо, сильніші, ніж тепер, у горду еру Кільця.
Мвен Мас майже з люттю пригадав теоретиків науки тих часів, які спиралися на неправильно сприйняту теорію про повільність зміни видів у природі і передрікали, що людство не стане кращим протягом мільйона років.
Якби вони більше любили людей і знали діалектику розвитку, така нісенітниця ніколи не спала б їм на думку!
За круглим плечем гігантської гори призахідне сонце забарвило її хмарне покривало. Мвен Мас кинувся в річку.
Освіжившись і остаточно заспокоївшись, він сів на плоскому камені, щоб обсохнути і відпочити. Вже настала ніч, а йому не вдалося дійти до містечка, і він сподівався перевалити через гору, коли зійде місяць. Замріяно дивлячись на воду, що вирувала мЬк камінням, африканець раптом відчув на собі чийсь погляд, але нікого не побачив. Це відчуття невидимих очей, які стежать за ним, гнітило Мвена Маса і тоді, коли він перейшов річку й почав підніматися вгору.
Мвен Мас швидко прямував уторованою візками дорогою на плато в тисячу вісімсот метрів висотою, піднімаючись з виступу на виступ, щоб перейти лісистий відріг гори і найкоротшим шляхом потрапити до містечка. Вузький серп молодика міг освітлювати шлях не більше як півтори години. Подолати круту гірську стежку в безмісячну ніч було б дуже важко. Мвен Мас квапився. Обрідні й невисокі дерева відкидали довгі тіні, які лягали чередою чорних смуг на освітлену місяцем суху землю. Мвен Мас ішов, уважно дивлячись під ноги, щоб не зачепитися за купи дрібного каміння, і думав.
Грізне гарчання, стрясаючи землю, пролунало віддалік праворуч, де схил вибалка положисто піднімався і тонув у глибокій тіні. Йому відгукнувся низький рев у лісі серед плям і смуг місячного світла. У цих звуках відчувалася сила, яка проникала в глибину душі, будила в ній давно забуті почуття жаху й приреченості жертви, вибраної непереможним хижаком. Як протидія давньому жаху, спалахнула не менш давня лють боротьби — спадщина незліченних поколінь безіменних героїв, які виборювали право людського роду на життя серед мамонтів, левів, велетенських ведмедів, скажених биків та безжальних вовчих зграй, у виснажливі дні полювання і в ночі впертої оборони.
Мвен Мас трохи постояв, озираючись і тамуючи дихання. Ніщо не ворухнулося в нічній тиші, та ледве Мвен Мас ступив кілька кроків стежкою, як зрозумів, що його переслідують по п’ятах. Тигри? Невже правда те, що сказала Онар?
Мвен Мас побіг, намагаючись зміркувати, що йому робити, коли хижаки — їх, безумовно, було два — накинуться на нього.
