— Зустріти тебе? — та частина Семенових рук, яку захоплювала вбудована камера на його нетбуці «HP Mini 2133», ледь помітно смикалась, а з динаміків постійно долинало приглушене клацання. Зрідка, обираючи момент поміж фразами, росіянин кидав короткий погляд на долоні, яких не було видно, тож Левко здогадався, що Сьома за звичкою складає кубик Рубика. У Семена були унікальні мізки: він знав шість мов (англійську, французьку, російську, іспанську, шведську й трохи українську), міг множити в голові чотиризначні числа, мав екстраординарні аналітичні здібності, із блискавичною швидкістю виокремлюючи з потоку інформації лише справді важливі параметри та знаходячи між ними зв’язки, про які ніхто не здогадувався. Як син математика, Сьома обожнював копирсатися в ребусах, математичних загадках, 3D-головоломках, завданнях на розвиток логічного мислення, а особливо полюбляв задачі на шифрування та дешифрування інформації. Криптографія[24] складала Семенову слабкість. Ще зі школи він тренував мозок і за кілька років привчив його до постійної напруженої праці. Якщо його нейрони простоювали без роботи, Сьома в буквальному сенсі вивалювався з життя, занурюючись у воскову депресію. Йому мало було просто читати книгу (навіть якщо то монографія), слухати радіо чи дивитися на зорі — розкручений до непомірних обертів мозок мусив безперервно довбтися над якоюсь задачею. Одним зі способів підтримання синаптичних зв’язків у голові в стані перманентного збудження став кубик Рубика. Семен крутив його всюди, де міг, чи, точніше, всюди, де не знаходилося можливості зайняти макітру кориснішою діяльністю: їдучи в метро, слухаючи музику, переглядаючи фільми і навіть розмовляючи (як зараз) із друзями.
— Нафіга? — відмовився Левко. — Доберуся до міста на експресі.
— Ну як хочеш.
— Як там Бенґт?
Бенґт Ецтлер — старий архітектор, на віллі якого Сьома та Лео винаймали кімнати. Чоловік жив самотою у старому двоповерховому особняку в Споньї[25]. Після смерті дружини почав здавати другий поверх вілли (що охоплював великий передпокій, маленьку кухню, ванну та дві спальні) не так через прагнення заробити, як через бажання мати під боком когось, із ким можна поговорити. Впродовж першого року магістратури Лео та Семен жили в студмістечку в районі Шиста[26]; однак під час літніх канікул довкола кампусу почалося будівництво об’їзної дороги, тож декілька будинків знесли. За законом підлості серед будівель, що підлягали знесенню, опинилися ті, де мешкали росіянин та українець. Оскільки влітку 2011-го вільних квартир у SSSB[27] не було, друзі мусили шукати житло у «приватників». Склалося насправді на краще: платячи за спальні, хлопці, фактично, отримували у своє повне користування весь другий поверх вілли.
— Наш старий? Каже, що теж скучив за тобою. Хоче на тому тижні податися до сина в Італію.
— О, то що — влаштовуємо вечірку? — Лео підморгнув, кутики губ поповзли вгору.
— Уже розсилаю запрошення, — Сьома теж усміхався. Єдиним мінусом від переїзду на віллу Бенґта Ецтлера стало катастрофічне скорочення кількості студентських вечірок, які в кампусі на Шисті друзі організовували ледь не щотижня. — Слухай, — Сьома враз посерйознішав, — ми з Яном учора розмовляли про подорож.
— Ну?
Росіянин припинив клацати кубиком Рубика, двигнув нижньою щелепою, так наче перекочував між зубами камінчик, і випалив:
— Із нами хоче їхати Ґрем.
Реакція Левка була передбачуваною.
— Старий, ну що це таке? Ми так не домовлялись! Ми ж не маємо наміру тягти за собою до Мексики, Кенії чи куди там ми попремося пів-Стокгольма, еге ж? Чому б нам не взяти із собою Янового дядька? Або давай запросимо професора Рональда Веннерштейна. Прекрасна ідея, як тобі здається? Ми ще не визначились, куди вирушимо, а нас уже четверо. Якщо так триватиме далі, то до часу вильоту нам доведеться, бляха, засновувати туристичну компанію, — хлопець говорив і водночас розумів, що каже дурниці. Проблема полягала не в збільшенні гурту (з цим якраз усе гаразд — що більша компанія, то дешевша й цікавіша подорож), проблема крилася у стосунках між ним і Ґремом Келлі. Лео знав, що Сьома і Ян висловляться за приєднання Ґрема, а тому, якщо американець не передумає, доведеться поступитись, і вони подорожуватимуть учотирьох.
Суплячись, українець пригадував свою першу зустріч із молодшим на рік мулатом.
