Ой не мандруй, султане,До Адринополя,Бо там тебя застанеЛихенькая доля!Ой не бажай, султане,Водиці з Мариці, [29]Бо в животі та станеГірша од гірчиці!Не розвертай, султане,Хорогви Магмета:Москаль з древка хоч стягне,Хоч проб'є з мушкета!Не розвішуй, султане,Сорочки пророка:Москаль зцупить, як гляне,-Ох, буде морока!Ой не схиляйсь, султане,До Балканів ухом,Бо з їх віє погане...Кулевчинським духом! [30]Нехай твій ніс, султане,В гори й не сягає,Бо з гір Дибич як встане,-До смерті злякає.Не поглядай, султане,На Чорнеє море:В Чорнім морі в туманіПливе твоє горе!Бач, в Синопії, султане,Клубки диму в'ються?Отож твої моряни,З Нахименком б'ються!Бач, як море, султане,Од їх гармат стогне?Твоє військо коханеЗ байдаками тоне!Ой не дивись, султане,За море - к Ацхуру, [31]Там достав вже й достанеТурчин хльосту в шкуру,Не посилай, султане,Війська к Арпачаю, [32]Бо вернеться в Каре п'янеВід руського чаю!Не накликай, султане,На руських Шаміля, [33]Бо й він, либонь, не встанеЗ даргського похмілля!..Не поможуть, султане,Пранці й ягличванці,-Москаль свого дотягнеНе в вечір, так вранці!Так спи ж дома, Меджиде,-Ми буркать не будем,А як москаль надійде,Ми тогді й розбудим.16 декабря 1853 г., Харьков
<p><strong>ПОСЛЕДНИЙ ЭКЗАМЕН, ПРОИЗВЕДЕННЫЙ МНОЮ ВОСПИТАННИЦАМ ПОЛТАВСКОГО ИНСТИТУТА В ЯНВАРЕ И ФЕВРАЛЕ 1854 г.</strong></p>У Полтаві, в славнім місті,Будинки біліють;В тих будинках дівчат з двісті,Як мак, червоніють.Вовтузяться ж ті дівчата,Та не з парубками:На лавочках, пташенята,Сидять над книжками!З стембулкою в пальченятахСтих свій у часловціПромовляють, ластенята,Аж тріщить в головці!Чого ж взялись так дівчатаЗа той стих в часловці?Щоб погладила їх матиГарно по головці!Хто ж їх мати? Хто родинаОб їх печалиться?Їх родина - Україна,А ненька - цариця.Гребе квочка на сміттячку,Курчаток скликає;Кличе й ненька сиріточку,В світлицях ховає,Няньчить її й доглядає,Одверта, що шкодить,Обчісує й одягає,До глузду доводить.Чкурнув поштар до цариціЗ лепортом щосили,Що панночки в товстій книжціВже стих свій довчили...Ну! чухрай же й ти, Гулаче,У Харків щомога;Там з дітками жінка плаче,-Жде тебе небога!6 февраля 1854 г., Полтава
<p><strong>НА СМЕРТЬ Н. А. КУПЧИНОВА </strong><a l:href="#n34" type="note">[34]</a></p>Не виглядай, матусенько,В віконечко - в поле;Не клич дарма татусенька:Не вернеш ніколи!Вибравсь татусь, вибравсь ріднийВ далеку дорогу,Та й наказав тобі, бідній,Молитися богу.Пішов татусь в той край гожий,Де місяць і сонцеЗ світлиць божих на світ БожийДивляться в віконце.24 октября 1855 года, Харьков
<p><strong>В ПОЛТАВУ, МОЕЙ МИЛОЙ ПОЛИНАШКЕ </strong><a l:href="#n35" type="note">[35]</a></p>І 
