А що ж оце, Андрію?Яку там вереміюПідняв ти на Веренститут?Питаємось: де ти? Чи тут?А ти - на перелоги,Знай, охкаєш, задравши ноги!Та вже як не міркуй,А сам на себе пожалкуй!Не раз, не два заплачеш,А дива більше ти такого не побачиш.От! Як розставили в світлиці всі цимбали,Так на шістнадцять рук метелиці й заграли,А тут скрипки й дудки,Сопілки й кобзи всі як нам заголосили,Та в мідні тарілкиЯк брязкнули, загромотіли,То будь я песький син,Коли в світлиці хоч одинУсидів на ослінці!Та вже й придумали йому гадючі німці!А їх-то, бачиш, два брати:Адже ж їх знаєш ти!Отже ж, й умовились: «Ти,- каже,- все руками,В світлиці понад панночками,Як будуть грать - махай!»«Ну, сількось і нехай!Та ти ж з дівчатами співай».Отож вони як стали,То так із ним і заспівали:«Місяць в хмари закотився,Та й стало темненько.Чого ж Петро зажуривсяІ болить серденько?Не ховайся до півночі,Місяцю червоний!Не виплакуй свої очі,Козаче моторний!Тече річка все тихенькоІ моря шукає:Ой так і моє серденькоДо жінки здихає!»30 июня 1851 г., Полтава
<p><strong>***</strong></p>Яко аще бы не закон твой поучение мое был,
тогда убо погибл бых во смирении моем.
Світить місяць у віконце,Та в очах темніє!Сяє в небі ясне сонце,Та серця не гріє!Коли б швидше вже отаяЗвіздочка засяла,От тогді б то болісь злаяКамнем з серця спала!Та де ж вона забарилась,Де ж вона блукає?Може, в шинку похмелиласьТа й там спочиває?Та вже ж нехай хоч похмільнуТа везуть швиденько,-Утнемо ж ми їй весільну,Приймемо гарненько!Ой давно б вона, небога,В Харкові блищала:Так от, - залізна дорогаУсе попсувала!Настроїли сучі німціВозів з чавунами:Сидиш собі на ослінці,А тут... Госпідь з нами!Без волів і без конякиКолеса махають,Бо не хто ж - самі чортякиРидван попихають!А зустрівсь з другим обозом,-Утруть тобі маку:Змелють всього з твоїм возомНа шпанську кабаку!12 января 1852 г., Харьков
<p><strong>***</strong></p>Слышану сотвори мне заутра милость
твою, яко на тя уповах.
Ой де ж вона залетіла,Обіцяна Галка Біла?Мабуть, Харків проминула,Чи не в вирій лиш шморгнула?Писав пан: звізду давІ червону стрічку.От я й ждав... Дулю взяв.Ще й поставив свічку!Ой схоплюсь, утоплюсь,Повішусь на гілці!Або смерть, як нап'юсь,Найду я в горілці!Поскупивсь ти цяцькиПрислать на свитину,-Присилай же гвіздкиЗабить домовину!І не квапсь, не рятуй,-Ні, вже не оклигну,Таки вмру,- пожалкуй,Ще й ногою дриґну!І святих не скликай:Вилають на славу!Лучче гривню виймайНа дзвін Станіславу!20 января 1852 г., Харьков
<p><strong>***</strong></p>Возрадуюся і возвеселюся о милости твоей,
яко призрел еси на смирение мое, спасл еси
