Unknown полностью

ЗА ЛАШТУНКАМИ ВЕРТЕПУ 3Ч ОУН

ТОВАРИСТВО «УКРАЇНА»

КИЇВ — 1973

Автор брошури «За лаштунками вертепу ЗЧ ОУН» Степан Джугало пройшов складний життє­вий шлях. Він довгий час перебував у лавах ук­раїнських буржуазних націоналістів, був знайомий з більшістю «політичних вождів» оунівців, мав змогу безпосередньо вивчити їх погляди і діяль­ність.

Коли ж, як і для багатьох чесних емігрантівг для Джугала настав час прозріння, він знайшов у собі сили розірвати з минулим. Відтоді Джугало працює для добра українського радянського наро­ду, разом з ним будує світле майбутнє.

Брошура «За лаштунками вертепу ЗЧ ОУН» — це правдива сповідь про бачене й особисто пере­жите.

Бандерівські недобитки, що по війні сховалися у Західній Німеччині під вивіскою ЗЧ ОУН, при­криваючись різними політичними гаслами, намага­ються виставити себе в очах української еміграції «ідейними борцями» за інтереси українського на­роду.

Джугало зриває завісу із ЗЧ ОУН — організа­ції, яка від початку свого існування зв’язана з іно­земними розвідками. Керівники її у вузько корис­ливих цілях спекулюють довір’ям рядових своїх однодумців.

З брошури читач дізнається про мерзенну сут­ність відщепенців українського народу — Степана Ленкавського, Ярослава Отецька, Йосипа Тюшка та інших верховодів ЗЧ ОУН. Моральне обличчя цих людців таке ж, як і їх чорні діла.

ЗАМІСТЬ ВСТУПУ — ТРОХИ ПРО СТИЛІСТИКУ

Реклама — це мистецтво (вислів, що став уже крилатим).

Хтось колись сказав: кожну справу найкраще почи­нати від початку.

Коли ж ідеться про ЗЧ ОУН, тобто про так звані «За­кордонні частини організації українських націоналістів», то мову не завадить почати уже навіть із самої цієї назви...

Але перед тим — кілька слів.

ЗЧ ОУН, як відомо, вилупилися на світ божий у по­воєнні роки. Жменька колишніх гітлерівських наймитів, зокрема недобитків із горезвісної дивізії СС «Галичина», втікши на Захід, прибрала собі назву: «Закордонні час­тини ОУН».

Не про них мені тут розходитися. Думаю я про долю тих земляків, розкиданих по чужинецьких землях, які сліпо вірять проводові ЗЧ ОУН, ідуть за ним, щиро вва­жаючи, що йдуть вірною дорогою і слугують україн­ській національній справі. Знаю, їм, завороженим націо­налістичними ідеями, не завжди легко вдається проник­нути в справжню суть речей і подій, приховану за гучни­ми словами. За словесним гримом (що створює вигляд пристойності, високої ідейності, кришталевої чесності, лицарської самопожертви, відданості та вірності справі) їм нелегко розгледіти справжні обличчя тих людей, яким вони вірять, яким вони часто віддають не тільки свій запрацьований гріш, а й свою честь, свою долю, а, бува,— й життя.

Отож і йдеться про те, щоб хоч якоюсь мірою допо­могти тим землякам своїм побачити речі такими, якими вони є насправді, без рекламних прикрас; побачити об­личчя своїх ідейних навчителів та вождів без гриму...

Реклама, сказано,— мистецтво. Але й реклама, як і мистецтво, усіляка буває. І коли рекламується крам явно сумнівної якості та ще й рекламується підступно, то тоді вже реклама із рушія торгівлі (от і ще один крила­тий вираз!) стає мистецтвом витонченого обману. Саме на мистецтві брехні провід ЗЧ ОУН вельми наметикувався і ретельно послуговується ним на кожному кроці.

Прикладів шукати не треба. Варто тільки руку про­стягти — і вже маєте готовий приклад: лежить на самі­сінькій видноті.

Словом, візьмімо, як говорилося, саму ж оту на­зву ЗЧ ОУН. А як візьмемо та подивимося пильніше, то побачимо: навіть уже вона приправлена солідною пор­цією брехні.

Ви ж бо тільки прислухайтеся, як поважно звучить: «Закордонні частини організації...».