Unknown полностью

Фрау Мільх. Ой, зовсім погано, мій пане! Від того нещасного випадку ваші майже зовсім перестали навіду­ватись.

Цупович. Хе-хе! Психологія юрби, фрау. Масовий психоз! Що ж, це добре! Значить, наука в ліс не пішла. Зрештою, тепер немає у них часу: якраз проходять чер­говий курс перевиховання. До речі, я раджу вам, фрау, по­думати завчасно про місцевого клієнта. Ще півроку, ще рік і но «ді-пі» тут слід прохолоне. Порозтикаємо їх по всіх закутках світу, і тоді вони будуть значитись лише у наших списках або — в списках умерлих!.. Як Анна Робчук, наприклад.

Фрау Мільх. Пане Цупович! Не нагадуйте, бога ради!..

Ц у п о в и ч. Я вас розумію: невеличка душевна трав­ма, з незвички. Нічого, мине і це! (Пауза.) Скажіть, у вашій квартирі після вбивства був, здається, пильний обшук?

Фрау Мільх. О так, особливо в кухні, де жила покійна.

Цупович. Гм, цікаво, і нічого не знайшли? А про долю Макарова ніхто з «ді-пі» за цей час не питав?

Фрау Мільх. Ні, пане Цупович, ні. Ніхто не питав.

Цупович. Гм, неймовірно. А ви не забули часом?

Фрау Мільх(роздратована). Ні, пане, не забула. Не було що забувати.

Цупович. Одне ви, напевне, забули, фрау Мільх,

до перед богом і нами не можна нічого приховувати. Інакше з вами може трапитись лихо.

Фрау Мільх(плаче). Боже, боже! За віщо така кара!

Ц у п о в и ч. Наша демократія, переможна демократія Заходу, мас також свої закони: суворі, невблаганні зако­ни... До речі, скажіть, чи це правда, що ви тільки після приходу союзників замінили на вивісці чорного, прусько­го орла золотим, американським?..

Боб (до фрау Мільх). Що цей горілчаний брат Бє- ліпа лепече?

Фрау Мільх(все ще плаче). Хоче знати, чи хтось не питав у мене про Макарова. Я кажу, що ні, а цей пан...

Боб (до Цуповича). Гаразд! Ось я, наприклад, та­кож хотів би знати, що буде з Макаровим?

Ц у п о в и ч. Хе-хе! Ви — інша стаття!

Боб. Чому інша?

Ц у п о в и ч. Ну, ви знаєте! Сам характер вашої служ­би... (Вдає, що штовхає Боба кулаком у живіт.)

Боб (насилу стримує себе). Який характер? Шепту­на? Донощика? Так?

Ц у п о в и ч. ІЦо ви, що ви, пане сержант?..

Боб. А все ж таки, що, по-вашому, буде з Мака­ровим?

Цупович. З Макаровим? Післязавтра відбудеться маленька формальність — військовий суд, а там... (Цмок­нув і повів пальцем навколо шиї.)

Б о б. І вам від цього легше стане, га?

Цупович. Мені? А вам — ні? Вам також, високо­поважний сержанте...

Боб (повів верхом долоні по чолу). Мені?..

Цупович(тихо). Ми з вами одна рука, дорогий сержанте. Або, як пишеться на гербі Америки: «Ін плю- рібус унум»! ⁵⁰