Unknown полностью

Фрау Мільх. Ні, сер. Коли треба було, я їй дава­ла свій.

Б е н т л і. А вчора ви давали їй ключ?

Фрау Мільх(із зростаючим хвилюванням). Ні, сер...

Б е н т л і. У вас їх було два чи тільки один?

Фрау Мільх. Два, сер.

Б е н т л і. Ви можете їх показати нам?

Фрау Мільх(тремтячими руками шукає і знахо­дить у торбинці лише один ключ). Тут лише один. Дру­гий я, мабуть, десь загубила.

Б е н т л і. Загубили?! Коли ж? Сьогодні? Вчора?

Петерсон.А може, ви дали його вчора Анні Роб­чук і забули про це? Ану, подумайте?..

Фрау Мільх. Це... дуже можливо, сер. Дійсно...

Б е н т л і. А може... може, цей ключ, замість потрапи­ти до рук Анни Робчук, потрапив якимсь чином до рук Бєліна?

Фрау Мільх(охоплена жахом). Що... що ви, сер!..

Бслін(до Петерсона).Пане майор, це ж знущання над жінкою... і... і...

Б е н т л і. Скажіть краще, Бєлін, чи ви бували вже коли-небудь у квартирі фрау Мільх?

Андрій. Він колись жив з фрау Мільх.

Фрау Мільх. О боже!..

Б е н т л і (до Андрія). А ви були коли-небудь у фрау Мільх на квартирі?

Андрій. Ні, сер. Не був ні разу.

Бентлі. Фрау Мільх, це правда?

Фрау Мільх. Так, я не бачила його ні разу в своїй квартирі.

Петерсон.Однак він міг бувати, коли вас не було Дома, так?

Фрау Мільх. Так, сер.

Бентлі(до Боба).У квартирі фрау Мільх тільки одна шухляда була відімкнена?

Б о б. Так, сер. Інші були замкнені на ключ. Я ста­ранно оглянув усі кімнати.

Бентлі. Значить, грабіжник добре знав, де що ле­жить?

Б о б. Очевидно, сер.

Бентлі. Чому ви одразу ж наділи па Макарова на­ручники та водночас нітрохи не зацікавились Бєліннм? Чому?

Б о б. Мені здалося, що це міг зробити лише Мака­ров. А втім, злочинець не ліз би сам на рожен.

Бентлі. Вам здалося? Гаразд! А Макаров, по-ва­шому, не ліз па рожен? Ви що — спіймали його на га­рячому?

Петерсон.Лейтенанте, ви не адвокат!

Бентлі. Прошу вибачення, майоре, але я сподіваю­ся, що за хвилину-дві буду... прокурором. (До Боба.) Ви кажете: вам «здавалося». Чи ие тому часом вам зда­валося, що ви тільки вчора заїлись з Макаровим у цьо­му ж трактирі «Під золотим орлом»? Ви пам’ятаєте, що ви сказали на адресу Макарова, виходячи з трактиру?

Б о б (збентежений). Ні, сер, не пам’ятаю.

Бентлі. Сержант Фобер! Ви обіцяли перед лицем бога говорити правду і тільки правду. Я вас питаю: ключ і брошку ви самі знайшли, чи вам підкинув їх хтось ін­ший, хтось, хто наважився звести й Макарова зі світу?

Бєлін(замахав з обуренням руками). Пане майор!..

Петерсон.Я відхиляю це питання, Бентлі! Сер­жант відповів на нього вже раніше.

Бентлі(до фрау Мільх). Фрау Мільх, ви перший раз у житті бачите цей кинджал?