Поява Гітлера на міжнародній арені запалила це «товариство» духом найбільш рожевих надій. Нарешті прийшов їх месія, досить сильний, щоб здійснити царство фашизму на землі. їм ввижалася вже «нова» Польща: з українськими і білоруськими землями, але без українського і білоруського населення. їм ввижалися вже не «погромники» з двома-трьома десятками замордованих євреїв. Вони гострили ножі до загальної варфоломіїв-
ської ночі. Вони збиралися різати всіх, хто не поклонявся фашистським богам: комуністів, соціалістів, людовців, представників демократичної інтелігенції, або, кажучи їхньою мовою, «масонів».
КОН’ЮНКТУРА
Ахіллесовою п’ятою польського фашизму було те, що він не мав «належної масової бази». Не мав її ні Піл- судський, ні його полковницька камарилья.
Сприятливішу кон’юнктуру створила для нього німецька окупація.
Старі, пошарпані і вкрай непопулярні політичні лозунги були вилучені з обігу, скомпрометовані верховоди пірнули в безвість, щоб зараз же після того виринути в іншому місці з пофарбованим волоссям і під більш або менш романтичним псевдонімом. В їх політичному словнику залишилось одне вже тільки слово — «Польща», і цим словом вони жонглювали тепер із спритністю досвідчених шахраїв. Для більшої поважності вони побрязкували зброєю, обіцяючи пустити її в хід проти німців — «у слушний час».
Така тактика дала деякі наслідки. Дехто з поляків, збитих з пантелику «патріотичною» антинімецькою декламацією перефарбованих лисиць, пішов за ними.
Законспірована група ЗВЗ (Звьонзек валькі зброй- ней) перетворюється на більш масову організацію з претензійною назвою АК (Армія крайова). Явно фашистська НСЗ (Народове сіли збройне) з тактичних причин тимчасово стоїть осторонь.
Тактику обом цим групам, як і їх посестрам у Польщі, диктував емігрантський Лондон, відому вже тактику «вичікування із зброєю, приставленою до ноги».
Розуміється, довго тривати це не могло. Після Ста- лінграда, Курська і Києва події розгорталися швидкими темпами. Сталося те, чого найбільше боялися не тільки гітлерівці, але й аківці і нсзівці: на фашистську Німеччину насувалася зі Сходу нищівна буря, яка мусила вирвати з корінням не тільки німецький фашизм, але і його іншомовні паростки.
Одного тільки паралізування масової боротьби проти німецьких окупантів було вже посестрам мало.
Виручили їх самі німці.
Лютневого вечора 1944 року гестапівці ввійшли до одного з магазинів і ввічливо попросили його власника піти з ними.
— В чому справа? — жахнувся крамар.