Смакуючи вже в уяві картину, як нсзівські шкуро- лупи видаватимуть польських і українських патріотів у криваві лапи гестапо, іуди із шкури пнуться, щоб за­служити довір’я гітлерівського кримінального комісара. Окружний комендант урочисто заявляє:

«НСЗ готова і здатна для активпої боротьби проти більшовизму створити дивізію чисельністю в 7 тисяч чо­ловік».

Ця пропозиція сподобалась Карстенові чи не найбіль­ше. Він пам’ятав, який дощ нагород посипався у свій час на Вехтера за створення ним дивізії СС «Галичина». Одне тільки питання турбує ще пана криміналь-коміса- ра: яку ціну поставлять нсзівські партнери за свою до­помогу.

Почувши її, криміналь-комісар Карстен почухав, ма­буть, потилицю. Ці партнери виявили неабиякий апетит:

«Вимагаємо один мільйон злотих готівкою, крім того, одежі й озброєння для наших людей та засобів пересу­вання».

Карстен розумів, чому нсзівці таку увагу приділяють транспортові: основним заняттям більшості членів НСЗ була спекуляція...

Львівське гестапо звернулося по інструкції до Бер­ліна. Незабаром наспіла відповідь. Вона була позитивна.

З      березня відбулася третя зустріч. Угоди було досяг­нуто, партнери могли приступити до роботи. Щоб замас­куватись, парубійок із НСЗ було вирішено одягти у фор- му «баудінсту» *.

Тільки з «дивізією» нічого не вийшло. Як виявилось, загальна кількість учасників незівських бапд була за­надто скромна, щоб створити з неї хоч би один тільки полк.

КОЛИ ПОКОХАЮТЬСЯ ДВОЄ

В Берлін полетіли рапорти, криміналь-комісар Кар­стен мав повне право сподіватися нагороди. Однак спо­чити на лаврах гестапівцям так і не пощастило. В руках Червоної Армії був уже Тернопіль. За даними німецької розвідки, готувався новий великий наступ наших військ. Утворення диверсійних банд в радянському тилу ставало для німців чимдалі більш необхідним. Гестапівець Вітіс- ка мав уже в кишені домовленість з бандерівцями. Кар­стен і Баєр оснащували незівських громил. Настав час подумати про агентуру Лондона — АК.

Навесні 1944 року керівники АК у Львові отримали від гестапо так званого «залізного листа» з підписами, двома печатками і... з пропозицією надіслати представни­ків для переговорів. Про мету переговорів говорилося в листі досить скромно. Це мало бути звичайне «контак­тування в роботі»... Автори листа давали при цьому «офі­церське слово честі» не чіпати аківських представників і поводитися з ними, як з «високою договірною стороною».

«Залізний лист» не лишився без відповіді.

Перейти на страницу:

Поиск

Нет соединения с сервером, попробуйте зайти чуть позже