Смакуючи вже в уяві картину, як нсзівські шкуро- лупи видаватимуть польських і українських патріотів у криваві лапи гестапо, іуди із шкури пнуться, щоб заслужити довір’я гітлерівського кримінального комісара. Окружний комендант урочисто заявляє:
«НСЗ готова і здатна для активпої боротьби проти більшовизму створити дивізію чисельністю в 7 тисяч чоловік».
Ця пропозиція сподобалась Карстенові чи не найбільше. Він пам’ятав, який дощ нагород посипався у свій час на Вехтера за створення ним дивізії СС «Галичина». Одне тільки питання турбує ще пана криміналь-коміса- ра: яку ціну поставлять нсзівські партнери за свою допомогу.
Почувши її, криміналь-комісар Карстен почухав, мабуть, потилицю. Ці партнери виявили неабиякий апетит:
«Вимагаємо один мільйон злотих готівкою, крім того, одежі й озброєння для наших людей та засобів пересування».
Карстен розумів, чому нсзівці таку увагу приділяють транспортові: основним заняттям більшості членів НСЗ була спекуляція...
Львівське гестапо звернулося по інструкції до Берліна. Незабаром наспіла відповідь. Вона була позитивна.
З березня відбулася третя зустріч. Угоди було досягнуто, партнери могли приступити до роботи. Щоб замаскуватись, парубійок із НСЗ було вирішено одягти у фор- му «баудінсту» *.
Тільки з «дивізією» нічого не вийшло. Як виявилось, загальна кількість учасників незівських бапд була занадто скромна, щоб створити з неї хоч би один тільки полк.
КОЛИ ПОКОХАЮТЬСЯ ДВОЄ
В Берлін полетіли рапорти, криміналь-комісар Карстен мав повне право сподіватися нагороди. Однак спочити на лаврах гестапівцям так і не пощастило. В руках Червоної Армії був уже Тернопіль. За даними німецької розвідки, готувався новий великий наступ наших військ. Утворення диверсійних банд в радянському тилу ставало для німців чимдалі більш необхідним. Гестапівець Вітіс- ка мав уже в кишені домовленість з бандерівцями. Карстен і Баєр оснащували незівських громил. Настав час подумати про агентуру Лондона — АК.
Навесні 1944 року керівники АК у Львові отримали від гестапо так званого «залізного листа» з підписами, двома печатками і... з пропозицією надіслати представників для переговорів. Про мету переговорів говорилося в листі досить скромно. Це мало бути звичайне «контактування в роботі»... Автори листа давали при цьому «офіцерське слово честі» не чіпати аківських представників і поводитися з ними, як з «високою договірною стороною».
«Залізний лист» не лишився без відповіді.