Один із найбільш невтомних паліїв війни — Йоахім фон Ріббентроп кличе свідків із числа своїх колишніх співробітників. Ті матимуть неймовірно важке завдання: довести, що Ріббентроп... виступав проти підготовки Гіт- лером війни. Він запросив нашу давню знайому — леді Астор. Однак в цьому випадку Ріббентропові також не пощастило: він забув, що те, що було в 1939 році пристойним, стало в 1945 році шокінгом (непристойним). Розгнівана такою невчасною фамільярністю, леді Астор категорично відмовилась їхати до Нюрнберга і заявила репортерам англійських газет, що з її свідчень фон Ріббентропові не поздоровилося б...
Забув про поговірку «свідчився циган своїми дітьми» також адмірал Деніц. Бажаючи довести, що вжиті ним заходи (жорстоке затошіювання всіх без винятку союзних суден) були викликані «тактичними інтересами підводної війни», Деніц запросив як свідка капітан-лейтенанта німецького флоту Яка. Він не знав про те, що саме кілька тижнів тому капітан-лейтенант Як був засуджений англійським військовим судом до розстрілу за нещадне винищення беззахисних грецьких моряків, які намагалися врятуватися від загибелі на затопленому Яком транспортному кораблі.
Не пощастило у виборі свідків і колишньому генерал- губернаторові Польщі та Галичини Гансові Франку. Той забажав взяти в свідки польського економіста Млинарського, відомого тим, що під час німецької окупації пішов на службу до гітлерівців, ставши директором заснованого окупантами емісійного банку. Кілька місяців тому огидна фігура Млинарського випливла знову на поверхню: незважаючи на протести польської громадськості, група реакційних професорів обрала цього колабораціоніста... членом крайової академії. Хоч як хотілося Млинарському стати й на цей раз у пригоді своєму колишньому господареві, проте можна сумніватися, чи матиме він сьогодні відвагу прилюдно заявиїи про довголітнього ката польського народу, що той, мовляв, намагався полегшити долю поляків.
Підсудні все ще сподіваються. Вони з розпачем приречених хапаються за соломинку. Ті, які не тільки з легким серцем, але й з насолодою змушували в муках конати десятки мільйонів людей, тремтять тепер на саму думку про власну смерть. Приголомшені страшним тягарем обвинувального матеріалу, вони вдаються до найбільш карколомних юридичних комбінацій, цинічно посилаючись при кожній нагоді на закон — на закон, що його вони так зневажали й топтали, як ніхто ще й ніколи в світі.
Огидне видовище!
КАР’ЄРА НА ЕКРАНІ