Герінг, Ріббентроп, Кейтель і Розенберг намагаються, мабуть, змалювати себе жертвами деспотизму фюрера, якому вони не насмілювались не підкорятися...
Роль «ідеолога» цієї осоружної компанії візьме на себе, ймовірно, Рудольф Гесс. Про це свідчить, зрештою, його недавня заява. Цей старий, досвідчений гітлерівський душогуб розраховує, очевидячки на те, що чотирирічне перебування в англійському полоні знімає з нього велику частину відповідальності за нацистські злочини, за Мінськ і Львів, за Майданек і Освенцім та дає йому право стати перед судом народів у позі «незаплямовано- го» ідеаліста-миротворця, який нібито з великої любові до західної культури вирішив перетворитися на Ікара і врятуватися в Англії *.
Саме про такі методи захисту підсудних нацистських ватажків свідчить їх тактика у виборі свідків, які мали б виступити на їх користь. Так, наприклад, Шахт запопадливо шукає свідків, які могли б заявити перед судом про те, що він у 1938 і 1941 роках був учасником змови... проти Гітлера. Приблизно до такого самого замилювання очей вдається і Папен.
Значно скромніші вимоги до свідків мас старий вовк гросадмірал Редер: вони повинні лише посвідчити, що у нього, Редера... добрий характер. Неабияким оптимістом виявився колишній гітлерівський міністр озброєнь Шпеєр. Він сподівається знайти людей, які розповіли б суддям про те, що він, Шпеєр, робить дещо всупереч волі фюрера і що за це одного разу фюрер назвав його неполітичною людиною.
Фріц Заукель — мучитель і кат мільйонів загнаних у рабство до Німеччини радянських юнаків і дівчат — посилається на... свою дружину, яка нібито знає, що він, Заукель, рекомендував по-дружньому ставитись до іноземних робітників. Головний «теоретик» нацистського антисемітизму Юліус Штрейхер даремно шукав свідків, які підтвердили б його «сіоністську точку зору» в єврейському питанні. Не дивно, що ці заходи Штрейхера викликають у судових колах побоювання, що колишній брудний редактор брудного «Штюрмера» намагається таким чином симулювати божевілля.