Ганс Франк відчував подих історії, коли його рука виводила на першій сторінці першого з майбутніх 38 томів:
«Кінець попередньому керувапню. Підлягаю безпосередньо фюрерові».
Кілька днів пізніше Ганс Франк був уже в курсі державних справ. Його перо поквапливо повторює для історії слова, вимовлені ним же, Гансом Франком, в присутності Геббельса:
«Полякам можна дати лише такі можливості освіти, які доводили б їх роль рабів німецьких панів. Тим-то мова може йти про погані фільми або про такі, що демонструють велич і міць німців».
Так сказав гітлерівський Заратустра *.
Була у Польщі золота осінь. Крізь відчинені вікна палацу лине ліричний шум каштанів. Тремтячою від радості рукою Ганс Франк писав:
«15 вересня 1939 року я дістав завдання управляти завойованими східними областями і надзвичайний наказ нещадно руйнувати цю область як територію війни і як трофейну країну, зробити купою руїн з точки зору її економічної, соціальної, культурної та політичної структури».
Згодом краківський Макіавеллі позаздрив лаврам свого флорентійського попередника:
«Мої відносипи з поляками — це відносини між лемішкою і тлею. Якщо я обробляю поляка і, так би мовити, дружньо лоскочу його, то я це роблю, сподіваючись,
що за це вийде мені на користь продуктивність його праці. Тут мова йде не про політичну, а про чисто тактичпу, технічну проблему».
Відомо, що не тільки поляки були об’єктом цих хитромудрих експериментів Ганса Франка. Всі ми знаємо, як охоче підставляли Франкові свої п’яти бандери і мельники, як знаємо й те, що від цього лоскотання продуктивність праці жовто-блакитних нацистів на користь Німеччини і справді зросла до тієї міри, що вони в братній згоді працюють для неї ще й сьогодні. Дарма, що володар їхніх дум—Ганс Франк — сидить уже не в Кракові, а на нюрнберзькій лаві підсудних.
Треба об’єктивно визнати, що Франк дивився не тільки на сьогоднішній день, але й на майбутнє. Він розгортає плани німецького панування і пише:
«Той імперіалізм, що його ми розвиваємо, не можпа ні в якому разі порівняти з тими жалюгідними спробами, які робили колишні уряди Німеччини в Африці».
Бажаючи будь-що перевершити вільгельмівських колонізаторів і вбивць 300 тисяч негрів у Камеруні, Франк заявляє:
«Жоден поляк не може бути вищий рангом від робітника. Жодному полякові не може бути надана можливість набути вищу освіту, а також дістати роботу в загальнодержавних установах».